У кожному куточку України є люди, які щоденно підтримують життя своєї громади, села чи містечка. У Черепківцях і Новому Вовчинці такою є Ніна Бугня. Бібліотека для неї не закінчується стінами – вона живе у стежках між хатами, у коротких зустрічах і розмовах з людьми.
Книги в її руках не затримуються. Вони переходять від полиці до людини природно, як слово від серця до слухача. Колись поруч була мама з тією ж професією, і з того часу бібліотека стала для неї звичним способом бачити людей і світ.
У сільському ритмі вона помічає прості речі: як старші читачі чекають на газету, як діти обирають першу книгу, як коротка розмова про прочитане переходить у щось більше.
Разом із працівниками будинку культури вона допомагає готувати заходи, де звучить село – його історії, пам’ять і сьогодення, а кожне слово має свою вагу.
У складний для країни час повномасштабної війни вона разом з односельцями долучилася до волонтерської справи: готують домашні страви та випічку для захисників, збираються разом, допомагають хто чим може, передають усе на фронт. Це стало частиною їхніх звичайних буднів і триває досі.
Завдяки її щоденній праці бібліотека в Черепківцях і Новому Вовчинці живе не лише книжками, а й людьми. Читачі беруть участь у конкурсах і фестивалях, їдуть на виступи, повертаються з перемогами, що все частіше звучать на різних рівнях.
Ніна Бугня не тримається за звичне, якщо воно перестає працювати для людей. Вона вчиться новому, додає те, що допомагає бібліотеці залишатися потрібною і зрозумілою. Нові цифрові підходи, зокрема штучний інтелект, вона сприймає спокійно – як ще один робочий інструмент.
У її щоденній роботі багато простих речей, з яких складається довіра людей: вчасно принесена книга, вислухана розмова, підтримка без зайвих слів. Вона працює спокійно і послідовно, тримаючи поруч і бібліотеку, і читача, і життя громади. З таких звичних кроків і складається те, що лишається важливим у часі.
«Новий день» – https://monitorbuk.com/uk/
