11.2 C
Chernivtsi
Вівторок, 17 Листопада, 2026

СТАНІВЦІ — ЧЕРНІВЦІ — ТИРГУ-ЖІУ. Три географічні точки на маршруті студентки Андреіни Жиряди

Треба прочитати

17 листопада відзначається Міжнародний день студентів

У цій історії все розпочалося в гарному буковинському селі Станівці, де молода героїня нашої розповіді народилася, зростала, навчалася у місцевому ліцеї і ступила у доросле життя. Надалі події продовжили розгортатися у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича — на факультеті фізичної культури, спорту та реабілітації. Тут Андреіна Жиряда здобуває вищу освіту вже третій рік на кафедрі теорії та методики фізичної культури, опановуючи спеціальність «Середня освіта (Фізична культура)».

Проте з недавніх пір студентське життя дівчини пов’язане зі ще одним навчальним закладом — цього разу з-за кордону. Успішно пройшовши конкурсний відбір у межах програми академічної мобільності «Erasmus+», буковинка нині отримує цінний міжнародний освітній досвід в Університеті Константіна Бринкуші в місті Тиргу-Жіу.

Про свій студентський шлях в Україні та Румунії Андреіна розповідає детальніше в ексклюзивному інтерв’ю для «Нового дня».

«Бути студентом у 2026 році одночасно цікаво й непросто»

— Андреіно, твоє студентство має спортивний відтінок. Чому свого часу обрала для навчання саме цей напрямок? Чим він тебе «заманив»? 

— Я обрала цей напрямок, оскільки завжди любила фізичну культуру, спорт і активний спосіб життя. Мені подобається, що ця спеціальність поєднує фізичний розвиток, самодисципліну, наполегливість і роботу з людьми. Особливо мене приваблює можливість у майбутньому передавати свої знання іншим.

— Навчаючись уже на третьому курсі, чи задоволена тим, як проходять твої студентські роки? Не шкодуєш про зроблений вибір? 

— Я абсолютно задоволена своїм вибором і зовсім не шкодую, що обрала саме цей напрямок. Навпаки, я пишаюся собою за це рішення, адже студентські роки дали мені набагато більше, ніж просто знання та освіту. Це нові знайомства, цікаві можливості, особистісний розвиток, новий досвід і, найголовніше, розуміння того, чого я хочу від життя. За цей час я стала впевненішою в собі, навчилася брати відповідальність, не боятися змін і виходити за межі звичного.

— Як це бути студентом у 2026 році? Які труднощі виникають у нинішніх студентів? І навпаки, чим прекрасне сьогоднішнє студентське життя?

— На мою думку, бути студентом у 2026 році одночасно цікаво й непросто. Сучасні студенти стикаються з багатьма викликами: необхідністю поєднувати навчання з особистим життям, великою кількістю завдань, постійними змінами та невизначеністю. Особливо це відчувається в умовах, у яких сьогодні живе наша країна. Водночас, студентські роки — це особливий період життя, коли перед тобою відкривається багато можливостей. Це нові знайомства, друзі, подорожі, студентські заходи, участь у різних проєктах і можливість реалізовувати власні ідеї.

— Знаємо, що поруч із навчальним процесом, ти є вельми активною й в громадському житті, зокрема виконуєш функцію голови інформаційного відділу Студентського парламент факультету фізичної культури, спорту та реабілітації. Розкажи трохи детальніше про цю частину твоєї діяльності.

— Свого часу я справді виконувала обов’язки голови інформаційного відділу Студентського парламенту факультету фізичної культури, спорту та реабілітації. Наразі я вже не виконую ці обов’язки, оскільки стала учасницею міжнародної програми академічної мобільності «Erasmus+» та навчаюся в Румунії. Через перебування за кордоном мені складно повноцінно координувати роботу інформаційного відділу. Тому, вирішила зосередитися на навчанні та використанні можливостей, які відкриває для мене міжнародний обмін.

«Я дуже хотіла скористатися цією можливістю»

— Нині ти перебуваєш в Румунії, в Університеті Константіна Бринкуші міста Тиргу-Жіу, за програмою «Erasmus+». Як вдалося туди потрапити? Скільки триватиме твоє навчання у Румунії? 

— Можливість взяти участь у програмі «Erasmus+» з’явилася навесні, приблизно у травні, завдяки міжнародному відділу зв’язків нашого Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Коли я дізналася про таку можливість, вирішила спробувати свої сили та не втрачати шанс. Спочатку склала іспит для підтвердження необхідного рівня володіння румунською мовою, після чого розпочався процес підготовки та подання необхідного пакета документів. Це вимагало часу, відповідальності й терпіння, але я дуже хотіла скористатися цією можливістю. У результаті мені вдалося пройти відбір програми академічної мобільності «Erasmus+». 

Користуючись нагодою, хочу подякувати моєму рідному факультету фізичної культури, спорту та реабілітації, зокрема декану Юрію Юрійовичу Мосейчуку та завідувачу кафедри теорії та методики фізичної культури Івану Георгійовичу Васкану за підтримку, розуміння та можливості, які вони надають студентам.

Наразі я навчаюся в Університеті Константіна Бринкуші в місті Тиргу-Жіу. Моя академічна мобільність триває з 1 жовтня 2026 року до 21 лютого 2027 року. Для мене, це не просто навчання за кордоном, а можливість отримати новий досвід, познайомитися з іншою освітньою системою та випробувати себе в новому середовищі.

— Як виглядає твій стандартний студентський день у Румунії: у тому, що стосується навчання, а також поза його межами?

— Мій студентський день у Румунії дещо відрізняється від того, до якого я звикла в Україні. Він починається з підготовки до занять, після чого я вирушаю до університету. Навчальний процес включає як теоретичні, так і практичні заняття, пов’язані з моєю спеціальністю. Мені цікаво спостерігати за тим, як організоване навчання в іншій країні, порівнювати підходи викладачів та переймати новий досвід.

Поза навчанням, значну частину часу займають звичайні побутові справи: покупки, приготування їжі, підтримання порядку в кімнаті та планування власного дня. Адже життя за кордоном — це не лише навчання та подорожі, а й велика самостійність і відповідальність за себе.

Також намагаюся знаходити час для прогулянок містом, знайомства з місцевою культурою, спілкування. Вважаю, що важливо не обмежувати себе лише університетом, а використовувати цю можливість максимально повноцінно.

«Тиргу-Жіу має свою особливу атмосферу»

— Які загалом враження у тебе склалися від перебування і навчання в Румунії? Що б виділила для себе в румунській системі вищої освіти? Наскільки вона відрізняється від української? З яким досвідом повернешся додому? 

— Мої враження від перебування в Румунії різноманітні. Це цікавий досвід, який дозволив мені подивитися на навчання та студентське життя з іншого боку. Звичайно, є речі, до яких довелося звикати, адже кожна країна має свої особливості, традиції та підходи до організації освітнього процесу. 

Якщо говорити про систему вищої освіти, то я б, насамперед, відзначила відмінності в організації навчання, розкладі, структурі дисциплін та взаємодії між студентами й викладачами. Мені цікаво спостерігати за цими відмінностями, адже це дає можливість не просто порівнювати дві системи, а й розуміти, що корисного можна запозичити одна в одної. Особливо цінним для мене є міжнародне спілкування, можливість працювати в багатонаціональному студентському середовищі та вдосконалювати мовні навички.

— Чи важко було адаптуватися до навчального процесу в румунському Університеті? Швидко вдалося влитися у колектив? Як налагодила комунікацію з румунськими студентами та викладачами? До речі, окрім тебе, наразі є ще буковинські студенти, які переймають досвід в Університеті Константіна Бринкуші в Тиргу-Жіу?

— Не можу сказати, що адаптація була зовсім легкою, адже переїзд до іншої країни, новий університет, інша мова та незнайоме середовище завжди потребують певного часу. Спочатку доводилося звикати до організації навчального процесу, розкладу, вимог викладачів і повсякденного життя. Однак поступово я почала почуватися впевненіше. У комунікації з викладачами намагаюся бути відкритою, не соромитися ставити запитання та уточнювати те, що мені незрозуміло. Приємно, що викладачі переважно доброзичливі та готові допомогти.

Окрім мене, в університеті навчається ще одна студентка з Буковини — представниця факультету педагогіки, психології та соціальної роботи, яка родом із села Димка. Мені приємно, що ми маємо можливість представляти наш університет і буковинський край за кордоном, а також підтримувати одна одну далеко від дому.

— Поділися враженнями і від самого міста, де нині навчаєшся. Наскільки воно є комфортним для життя, як приймає іноземців, які люди тут мешкають?

— Тиргу-Жіу — досить затишне та спокійне місто, яке має свою особливу атмосферу. Воно відрізняється від великих міст своєю розміреністю, тут немає такого шаленого ритму життя, тому поступово звикаєш до місцевого середовища.

Мені подобається, що місто має цікаву архітектуру, красиві вулиці та власну історію. Особливо приємно відкривати для себе нові місця, гуляти містом і знайомитися з румунською культурою. 

Щодо людей, то мій досвід спілкування різний, адже кожна людина має власний характер і погляди. Водночас, я зустріла чимало доброзичливих людей, а особливо приємно відзначити ставлення викладачів, які допомагають іноземним студентам адаптуватися. 

Загалом Тиргу-Жіу став для мене місцем, де я вчуся не лише за університетською програмою, а й самостійності, терпінню та відкритості до нового. Перебування тут допомагає краще зрозуміти іншу культуру, цінувати рідний дім і водночас не боятися виходити за межі звичного.

«Вважаю, що фізична активність має приносити задоволення, а не бути лише обов’язком»

— Навчання — навчанням, але інколи й відпочивати треба. Чим ще захоплюєшся, окрім того, що пов’язано з твоєю майбутньою професією? 

— У вільний час я люблю бігати. Це заняття, яке приносить мені задоволення, допомагає відволіктися від повсякденних справ, перезавантажитися та побути наодинці зі своїми думками. 

Ще від початку навчання в університеті я відвідую заняття з легкої атлетики. Проте, для мене, це, насамперед, особисте захоплення, а не прагнення до спортивних нагород, чи участі в змаганнях. Я ніколи не ставила перед собою мету брати участь у конкурсах, або досягати певних спортивних результатів. Займаюся передусім для себе, тому що мені це подобається. Вважаю, що фізична активність має приносити задоволення, а не бути лише обов’язком.

— До речі, після завершення навчання в Університеті, чим плануєш займатися? Які мрії будуєш щодо свого професійного майбутнього?

— Якщо чесно, поки що не маю чіткого плану щодо того, як саме складеться моє професійне життя після завершення університету. Звичайно, хотілося б працювати за здобутою спеціальністю, реалізувати себе у професії та застосовувати знання, які отримую під час навчання. Водночас я не люблю загадувати надто далеко наперед, адже життя часто пропонує можливості, про які ми навіть не здогадуємося, а час покаже, куди приведе мене цей шлях.

— І наостанок. Готуючись до цього інтерв’ю, знайшов інформацію про те, що ти пройшла курси Регіональної школи футбольних арбітрів й отримала відповідний сертифікат. Погодься, це доволі рідкісне явище для дівчини. Чим же привернуло твою увагу суддівство? Маєш певні наміри у цьому напрямку? До слова, вже доводилося працювати в якості рефері на футбольних матчах?

— Так, я справді проходила курси Регіональної школи футбольних арбітрів та отримала відповідний сертифікат. Мене зацікавила ця можливість, насамперед, через бажання розширити власні знання у сфері спорту, краще зрозуміти правила гри та дізнатися більше про роботу футбольного арбітра. Я сприймала ці курси як можливість для особистого та професійного розвитку, адже вважаю, що майбутній фахівець із фізичної культури повинен постійно навчатися, цікавитися різними напрямками спорту й розширювати свій кругозір. Щодо безпосереднього суддівства, то після завершення курсів я не продовжила цей шлях і поки що не пробувала себе в ролі арбітра на футбольних матчах.

Віктор  МЕЛЬНИК

«Новий день» – https://monitorbuk.com/uk/

- Reklama -spot_img
- Реклама -spot_img

Останні новини