Чергова приголомшлива звістка сколихнула колектив редакцій газет «Новий день» та «Monitorul Bucovinean». Як грім серед ясного неба, із соціальних мереж ми дізналися, що на 45-му році життя зупинилося серце нашого колишнього фоторепортера Анатолія Рошкульця. Це невимовний біль для родини, друзів і для нас, колег, поруч із якими він залишив частинку своєї душі протягом понад десятиліття.
Свого часу Анатолій був, безперечно, наймолодшим фоторепортером в Україні. Він надсилав до редакції свої знімки ще школярем, вражаючи нас своїм талантом. Коли головний редактор вирішив офіційно прийняти його на роботу, законодавство створило перешкоди — він був занадто юним для повної ставки. Проте для справжнього хисту вихід знайдеться завжди. Так почалася історія молодого Анатолія на шпальтах наших газет.
Він мав тонке почуття гумору та щиру любов до праці. Навіть у неділю вранці, коли солодкий юнацький сон кликав залишитися в ліжку, Анатолій брав сумку через плече і вирушав на зйомки. Тоді історії не знімалися на смартфони — вони потребували важкої праці та вагомих об’єктивів.
Ми й досі з гіркою посмішкою згадуємо, як на одній із робочих нарад він розповідав кумедну історію: близько п’ятої ранку на домашній телефон йому зателефонував тодішній керівник адміністрації (Толік жив у багатоповерхівці). Йому коротко наказали за кілька хвилин спуститися з фотоапаратом. Анатолій, слухняний і шанобливий, підкорився — такі були часи. Потім його возили полями, то в пшениці, то в житі, аби зробити для чиновника «журнальні» фото. Те, як Толік із притаманною йому теплою іронією розповідав про «величезні успіхи» голови району, змушувало нас усіх сміятися до сліз.
Згодом хвилі долі закинули його за кордон, далеко від редакції, але ніколи — далеко від наших сердець.
Сьогодні з болем у душі ми говоримо про нього в минулому часі. Це неймовірно і несправедливо: лише 45 років! Через об’єктив свого апарату він побачив тисячі доль, зупинив час для стількох людей, але, на жаль, його власний час сплив занадто швидко. Після важкої кількарічної боротьби з невблаганною хворобою його серце зупинилося.
Він пішов фотографувати янголів, залишивши по собі лише спогади, проявлені у відтінках туги та смутку. Нехай світло, яке він стільки років уловлював у своїх кадрах, тепер провадить його душу у вічність.
Спи спокійно, наш юний друже та дорогий колего. Нехай Господь береже тебе у Своїй опіці та прийме твою душу у Своєму тихому світлі.
Щирі співчуття знедоленій родині, родичам та всім, хто його цінував.
З благоговінням та глибоким сумом,
Колектив редакцій газет «Новий день» та «Monitorul Bucovinean»
