Героїні нашої сьогоднішньої розповіді медична форма пасує вельми добре. І до тіла, і до душі. Власне, про медицину Марія Амаріуца мріяла ще з дитинства. Народилась дівчина та проживає у селі Просіка. Закінчила Глибоцьку ЗОШ I-III ступенів (нині гімназія) у 2015 році і вирішила стати медиком. Навчалась у Буковинському державному медичному університеті, який закінчила у 2021 році. Для професійної діяльності Марія обрала одну з найнепростіших галузей медицини — нейрохірургію. Інтернатуру проходила у Києві — у Національному університеті охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика. Цьогоріч отримала сертифікат лікаря-нейрохірурга і з недавніх пір працює в ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги».
З нагоди Дня молоді, який відзначається 12 серпня, ми попросили Марію Амаріуцу розповісти для «Нового дня» свою «медичну» історію. Лікарка відгукнулась на нашу пропозицію, а відтак у подальшому маєте можливість прочитати інтерв’ю про шлях молодих людей у медицині: чому вони обирають цю сферу, як працюють, з якими труднощами стикаються, що їх найбільше радує у професії тощо.
«ХОРОШЕ СЛОВО ЗАВЖДИ БУДЕ ДОРЕЧНИМ»
— Пані лікарко, віднедавна Ви працюєте нейрохірургинею у Чернівецькій лікарні швидкої медичної допомоги. Скажіть, будь ласка, швидко вдалось влитись у робочий процес? Як Вас зустріли у колективі?
— Дуже швидко, бо я вже три роки була на посаді лікаря-інтерна. Тому, досить добре розумію, як все влаштовано саме в цій лікарні. Колектив у мене хороший, думаю, що це була одна з причин залишитись саме тут працювати.
— І все ж таки, чому молодь обирає сьогодні «професію білих халатів»? Це дитяча мрія, престиж, можливість заробити чи ще щось — як було у Вашому випадку?
— У кожного своя причина і всі вони мають право на існування. В моєму випадку — це більше дитяча мрія про незвіданий людський мозок: дізнатись про нього більше, побачити його на власні очі.
— Як нинішня молодь почувається у медицині? Комфортно Вам у лікарській іпостасі? Чи можна сказати, що перед молодими спеціалістами-медиками всі дороги «відкриті», аби реалізувати свої плани й амбіції?
— Говорити за всіх не буду, але не все так солодко. Досить важко пацієнтам та старшим лікарям усвідомити, що ми вже не інтерни, а повноправні лікарі. Іноді ставлення не змінюється і це досить сильно тисне на тебе, хоча це теж нормально, просто вони важко адаптуються. Свої плани я ще не реалізувала повною мірою, тому тут 50 на 50. Але я вірю в слова: «Постукай і тобі відкриють».
— Чи важко розпочати молодому спеціалісту шлях у медицині? Які складнощі виникають? Наскільки важливо відчувати на початках кар’єри підтримку оточуючих?
— Розпочати не важко, важко потім розвиватись та йти вперед до своїх цілей. Думаю, що у кожного свої труднощі виникають. Якщо говорити про хірургічні спеціальності, то особливо жінкам важко. Більшість колег майже не сприймають жінок-хірургів і вважають, що їм потрібно було обрати більш «жіночі» спеціальності. Але найгірше, що жінки інших спеціальностей можуть ще більше тебе цькувати за твій вибір. І з цією мізогінією я досить часто зустрічаюсь, на жаль.
Пацієнти іноді можуть не хотіти йти до молодого лікаря на консультацію, бо керуються думкою, що «він молодий, а що він знає?!». І це насправді дуже упереджено. Зазвичай, молоді лікарі багато читають, стараються ділитись досвідом, мають стажування закордоном, але ти ще «недостатньо старий» для хорошого лікаря.
Підтримка — наше все. Я дуже хочу, щоб люди, які оточують молодого лікаря його підбадьорювали. Повірте, причин вигоріти завжди є вдосталь. Тому, ваше хороше слово завжди буде доречним.
— Якими були Ваші очікування перед початком роботи і наскільки вони наразі виправдались?
— Напевно, дивно прозвучить, але я не мала очікувань. Я знала в яких умовах буду працювати.
ЯК ЦЕ БУТИ ЛІКАРЕМ-НЕЙРОХІРУРГОМ І «ПРАЦЮВАТИ» З МОЗКОМ ЛЮДИНИ
— Чому саме нейрохірургія? Чим вона Вас привабила?
— Мені завжди подобався мозок. Було якесь внутрішнє бажання більше дізнатись про нього. А мати можливість його оперувати — це надзвичайне відчуття. Ти розумієш, що все це важко та важливо, але відчуваєш задоволення від роботи.
— Ми, пересічні люди, гадаю, менш обізнані про роботу лікарів-нейрохірургів. Чим вони, власне, займаються?
— Якщо сказати коротко — діагностикою та хірургічним лікуванням пошкоджень центральної та периферичної нервової системи.
— Як виглядає звичайний робочий день нейрохірурга?
— Близько 14-20 викликів на приймальний покій. Весь час ти аналізуєш скарги пацієнтів, їхні обстеження, потреби. Хтось з цих хворих може потребувати ургентної операції. І ще є люди, які в плановому порядку звертаються за допомогою. Іноді у тебе нема часу навіть поїсти…
— Напевне, серед усіх професій, лікар найближчий до людини. Часто, особливо у тяжкі хвилини, він і друг, і порадник, який може підтримати не тільки як медичний професіонал, але й цінним словом. У цьому контексті скажіть, наскільки важливо налагодити тісний зв’язок з пацієнтами? Яку роль відіграє взаємна довіра один до одного? До слова, свого першого пацієнта пригадуєте?
— Зв’язок має будуватись на взаємоповазі та довірі один до одного. Пацієнт має право знати про свій стан все та не ховати свої скарги від лікаря, якого б характеру вони не були. Бо важливо все. Не рекомендую дуже сильно зближуватись з пацієнтами, бо важлива субординація. Для лікаря важливо все докладно пояснити пацієнту та повторювати незрозумілі йому моменти.
Щодо першого пацієнта, спогади трішки розмиті. Пам’ятаю, що це був третій курс в БДМУ, у нас тоді була практика в хірургічному відділенні. А пацієнтом став парамедик з Рівного, який приїхав погостювати в наше місто. Я тоді вперше зашивала рану руки.
«НАЙБІЛЬША РАДІСТЬ — ПРООПЕРУВАТИ ЛЮДИНУ ТА БАЧИТИ ЇЇ ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ В ХОРОШОМУ ГУМОРІ»
— Здається, лікар — він і за порогом робочого кабінету залишається медиком. І вдома, і у вихідні — мусить бути готовим «вдягнути халат», якщо цього вимагає ситуація. Чи дійсно це так?
— У моїй спеціальності — так. У нас чергує тільки один лікар, тому, коли пізно ввечері швидка доставляє хворого з гематомою, хтось ще з лікарів має приїхати, поки інший готує в цей час операційну.
— Якщо мова зайшла про білий халат, що взагалі означає для Вас носити його?
— Кількома словами, це відповідальність за життя інших людей.
— А що приносить найбільшу радість у Вашій професії?
— Для мене найбільша радість — прооперувати людину та бачити її після операції в хорошому гуморі. Це дає тобі заряд для подальших звершень у роботі.
— Яким, на Вашу думку, повинен бути сучасний медик? Якими якостями має володіти?
— Сучасний лікар має бути гнучким та сміливим. Не боятись кидати нові виклики собі. Велику роль відіграє емпатичність. Рекомендую розвивати її у себе, таким чином молодий лікар зможе бути «на одній хвилі» з пацієнтом.
«НЕ ПОМИЛЯЄТЬСЯ ТОЙ, ХТО НІЧОГО НЕ РОБИТЬ»
— Невдовзі черговий контингент юнаків та юначок «з палаючими очима» та жагою до знань розпочнуть навчання у медичних закладах освіти. Нещодавно і Ви були у когорті студентів-медиків, отож, напевне, Ваш досвід був би корисним для тих, хто у майбутньому бажає поповнити ряди медиків. Що б Ви їм побажали чи порекомендували?
— Я хочу, щоб студенти-медики вірили в себе. Не зважали на оточення та критику. Потрібно зрозуміти, що не помиляється той, хто нічого не робить. А за час студентства їм потрібно часто помилятись, робити висновки та йти далі. Зрозуміти, що іноді відступити — теж хороший варіант. І хочу, щоб вони були добріші до себе. Я пам’ятаю коли до чотирьох ранку вчила матеріал, який вже давно забула, а проблеми зі здоров’ям залишились з того часу. Тому студенти-медики мають поважати себе і свій час.
— Робота — роботою, але навіть лікар мусить відволіктись від трудового процесу. Що допомагає Вам «підзарядити батареї»? Можливо маєте якісь цікаві захоплення?..
— Мені допомагають читання та подорожі. Це дозволяє перемикнутись від рутини та відпочити від навантаження на роботі. Навіть просто піти в ліс за грибами допоможе розслабитись.
— А наостанок дайте професійну пораду нашим читачам: як уберегти своє здоров’я?
— Дуже хочу, щоб читачі пам’ятали про профілактичні медичні огляди. Це дуже важливо! Повірте, краще запобігти захворюванню, ніж потім його лікувати. І звісно ж, не забуваємо про відпочинок, хорошу їжу та спорт. Знаю, звучить досить просто, але саме ці речі дуже важливі для нашого здоров’я.
«Новий день» – https://monitorbuk.com/uk/
