І хто б це міг бути? А днями мав нагоду саме з такою людиною познайомитись у Старому Вовчинці. Звуть його Юрій Дмитрович Гищук. На просторому обійсті поряд з ошатним будинком височить доволі незвична вітрова турбіна, а на її верхівці тріпотить на вітрі жовто-синій стяг.
– То хто ж Ви за професією? – спитав новознайомця.
– Передусім уже пенсіонер, – привітно посміхаючись відповів Юрій Дмитрович, – а за дипломом Чернівецького держуніверситету – викладач хімії. Втім, уже працюючи в школі поповнив самоосвіту щонайменше п’ятьма предметами, зокрема і фізикою. Потяг до знань мав із дитинства, тож дещо піднатужившись і став за потребою викладачем-багатопредметником. Такі часи були тоді.
Звісно, опісля мова зайшла і про ту диво-вітрову турбіну. Головний зміст її у тому, аби у разі із перебоями електропостачання у хаті мав і світло, і прилади зігрівання працювали.
Як пояснив далі мій співрозмовник, турбіну необхідно ще завершити, аби вона змогла безперебійно діяти. А для цього слід сповна рук докласти, бо практично сам клопоче про неї. Щодо рук, то вони, як кажуть, у Юрія Дмитровича золоті. До всього здатні. Аби не виникало сумнівів, достатньо заглянути у майстерню господаря. А там чого тільки не має. І все своєю головою та тими ж руками змайстрував.
Втім, ще про дві риси багатограння здібностей Юрія Гищука скажу. Чоловік, попри вже згадане, майстерно виграє на гармошці, співає. Зважте, аби взяв на коліна музичний інструмент, заспівав, йому «підігріву» аж ніяк не потрібно, бо краплі спиртного не вживає. Як і тоді, коли віршовані рядки складає.
Даруйте, Юрію Дмитровичу, бо як твердять гуцули, Вас хоч за ображчик можна покласти. Многая літ і здоров’я майте!
Василь ГЕЙНІШ,
«Новий день» – https://monitorbuk.com/uk/golovna/
