Ніби ще донедавна і вони були ученицями та поспішали зранку до школи. Власне, цим займаються і нині, але змінили парти на місце перед класом. Звісно, тепер і відповідальність набагато більша, і турботи також, але таким був їхній вибір — присвятити себе шляхетній професії педагога, навіть якщо це не дуже то й «іде у ногу з модою». Але, незважаючи на моду чи епоху, завжди існувала й існуватиме велика потреба у вчителях, важливість яких у житті кожного із нас важко переоцінити.
Молоді, гарні, з чистою і доброю душею, героїні нашого сьогоднішнього матеріалу уособлюють теперішнє, а також майбутнє шкіл Глибоччини. На педагогічній ниві вони трудяться кілька років: дехто протягом довшого часу, хтось — трохи менше, але всі три з ентузіазмом роблять свою нелегку справу. І, після, можливо, дещо затягнутого вступу, прийшла пора познайомити вас з вчительками, які погодились розповісти «Новому дню» свої педагогічні історії напередодні Дня працівників освіти, який відзначається цьогоріч 1 жовтня. Це — Надєжда Білоусяк, яка викладає румунську мову та літературу у Багринівському ліцеї, Карина Скіпор — вчителька початкових класів у Купському ліцеї №2 та її колега з Волоківського ліцею, Олена-Аліна Боднарь.
«Рідна школа прийняла мене з розкритими обіймами»
Надєжда Білоусяк закінчила у 2015 році Багринівський ліцей, який мав тоді статус загальної школи. Сюди ж повернулась незабаром, але вже в іншій якості — педагога. Рідна школа прийняла молоду спеціалістку з розкритими обіймами, запропонувавши посаду вчительки румунської мови та літератури. Йшов 2017 рік і на початках дівчина поєднувала педагогічну діяльність із студентством у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича. Робила це вельми вправно, а тим часом завершила успішно і навчання у вузі, здобувши кваліфікацію бакалавра (у 2019-му), а згодом магістра (у 2022-му).
— Вибрала бути вчителем, — розповідає Надєжда Білоусяк, — бо, на мою думку, це благородна і, водночас, красива професія, яка є тим фундаментом, на якому тримаються інші професії. І, окрім цього, тут маєш гарну нагоду працювати з дітьми — такими безневинними, чудовими і тендітними.
У педагогіці, як сама зізнається, найбільше їй до вподоби те, що може докласти руку до моделювання особистості учнів. Любить свій фах і з тієї прчини, що має можливість вплинути на процес виховання дітей і впевнена, що вони досягнуть успіху у житті.
— Я вважаю, — зазначає молода вчителька, — що у діяльності сучасного педагога дуже важливо сприймати учня, як особистість, поважати його персональний простір. Водночас, ми, вчителі, маємо бути тими людьми, які навчає дітей, куди дивитись, але не вказувати те, що вони повинні там побачити, залишаючи їм, таким чином, свободу пізнавати цей світ у власний спосіб.
«Прикладом, гідним для наслідування була моя перша вчителька»
Карина Скіпор — родом із Нижніх Петрівців, але працює у сусідній Купці, точніше у місцевому Ліцеї №2. Старт її професійного шляху у галузі освіти датований вереснем 2021 року, коли перед нею відкрились двері одного з класів початкового циклу. Школярики зустріли нову вчительку дуже привітливо і так почалась одна дуже гарна історія.
— Це вибір, який я зробила серцем, — зауважує молода педагогиня. — Ще з дитинства обожнювала цю професію. Прикладом, гідним для наслідування була моя перша вчителька.
Аби дізнатись якомога більше про таємниці професії, Карина навчалась у Чернівецькому педагогічному коледжі, а нині є ще й студенткою четвертого курсу філологічного факультету Чернівецького національного університету, де опановує спеціальність «Українська мова та література». Вчительську працю вважає цікавою, різноманітною, вражаючою, загадковою і надзвичайно креативною.
— Ця професія завжди молода, адже ти постійно знаходишся поруч із дітьми, — каже героїня нашої розповіді. — Це єдина професія, де ти на власному прикладі можеш виховати людей. Можеш дарувати любов і отримати у відповідь ще більше. Діти вважають тебе взірцем і обожнюють тебе. Тут ти бачиш, як малюки ростуть і підкорюють своєю працею бажані вершини.
А основними «стовпами» у діяльності вчителя, на думку Карини Скіпор, є терпіння та любов до дітей.
«Ніколи не бачила себе в іншій галузі — тільки тут, посеред дітей»
У початкових класах викладає і Олена-Аліна Боднарь. Профільну освіту майбутня вчителька Волоківського ліцею здобула на факультеті педагогіки, психології та соціальної роботи Чернівецького національного університету і є магістром педагогіки.
Перші кроки в іпостасі педагога здійснила у 2014 році у Волоківському дошкільному навчальному закладі, а починаючи з 2016-го працює у місцевому ліцеї.
— Кравчиня бачить результат своєї роботи через годину-дві, коваль — через декілька днів, але я обрала можливість впливати на майбутнє, навчаючи і виховуючи щодня дітей. Люблю їх дуже сильно, отримую велике задоволення, коли бачу щирі посмішки дітлахів. Ніколи не бачила себе в іншій галузі — тільки тут, посеред дітей. Кожна професія важлива, але варто пам’ятати, що на початку дороги у будь-яку професію стоїть якийсь вчитель, — відзначає вчителька Олена-Аліна Боднарь.
Вона захоплюється своєю роботою, а найбільшу радість їй приносить малеча.
— Не думаю, що можу знайти потрібні слова, аби порівняти дитячу любов з будь-чим іншим у цьому світі, — зізнається Олена-Аліна Боднарь. — Яка ж то безцінна, чесна і чиста річ, коли маленька людина зустрічає тебе з розкритими обіймами та світлими очима, які випромінюють щастя. У ту мить усяка неприємність, яка була перед цим, залишається за порогом класу.
Педагогічну діяльність волоківська вчителька сприймає, як важливу місію, а не як просту роботу за гроші, навіть якщо реальність часу, в якому ми живемо, позначається і на сферу освіти, диктуючи свої умови.
— Вчительська праця ніколи не була простою, але сьогоднішні дні підготували для нас нові випробування. Війна зруйнувала багато родин, багато дітей залишились без батьків, інші знаходяться в очікуванні своїх рідних, які, звичайно ж, повернуться з перемогою. Ми, педагоги, повинні не тільки показати шлях знань, навчати з відповідальністю, але й зобов’язані підтримати своїх учнів, бути їхніми розуміючими та надійними друзями. Вчителі завжди були прикладом для суспільства і такими ми мусимо залишитись, виявляючи свою щедрість, любов до Батьківщини і вірність. А діти мають насолодитись щасливим дитинством під ясним і мирним небом!, — нагололошує Олена-Аліна Боднарь.
Георгій СЕМЕНЮК,
«Новий день» – https://monitorbuk.com/uk/golovna/
