Її історію «Новий день» представляє сьогодні, 1 жовтня, у Міжнародний день музики
Ім’я Федеріка має, вочевидь, італійське коріння. Але і ми, на мальовничих просторах Глибоччини, маємо свою Федеріку, і вельми талановиту. Саме так назвали дівчинку, яка народилась на цей світ 17 років назад у селі Багринівка, що неподалік українсько-румунського кордону.
«Музичне» дитинство
Буковинська Федеріка, на прізвище Топала, захоплювалась музикою ще з ранніх літ. Любила слухати улюблених артистів, гадаючи, що якось, в одній із майбутніх днин, їй також випаде нагода приміряти на себе музичний досвід. Перші появи були на шкільній сцені, з нагоди різноманітних подій, таких як святкування Нового Року, Дня вчителя, 8 березня, тощо.
— Музика зʼявилась у моєму житті в початкових класах. Була у нас одна викладачка французької мови, яка часто організовувала різні урочистості в школі та запрошувала і мене співати. А влітку перед початком п’ятого класу, я разом з батьками перебувала у Глибоці у справах. Збирались уже поїхати додому, але, випадок зробив так, що на нашому шляху показалась музична школа, що знаходиться у селищі. Вирішили спробувати. Спершу, почала відвідувати заняття на вокальному відділі, — розповідає Федеріка.
Промайнули роки і тоді, коли настав час прийняти рішення щодо майбутньої професії, дівчина зробила сміливий вибір. Її музичні поривання, у поєднанні з даром, якою вона наділена, спонукали зосередити свою увагу на Чернівецький обласний фаховий коледж мистецтв імені Сидіра Воробкевича. Тут, наразі, вона робить перші кроки, аби, зрештою, стати тим, хто хоче, а прагне Федеріка бути, ніким іншим, як диригенткою.
— Вибрати спеціальність диригента було, скоріш, випадковим рішенням. Вивчаючи у музичній школі і гру на саксофоні, вагалась між двома варіантами. Однак, зважаючи на те, що спеціальність «Хорове диригування» є більш багатогранною і включає, водночас, навчання з вокалу та фортепіано, зупинилась на цій опції, — ділиться Федеріка Топала.
Управляти вправно диригентською паличкою — заняття не з легких. Потрібно знати і вміти чимало речей. Проте, це не лякає дівчину з Багринівки.
— Справді, — зазначає вона, — керувати хором в якості диригента складно. Це колективна робота, а щоб стати гарним професіоналом треба опанувати дуже і дуже багато знань. Необхідна також добротна практика, яка неодмінно допоможе у майбутньому. Зараз, проходячи практику в музичній школі, набираюсь по трохи певного досвіду, зокрема у тому, що стосується роботи з дітьми.
Фортепіано, саксофон та вокал, також, припали до душі
Разом із тим, Федеріка Топала почуває себе чудово і в ролі вокалістки, а ще — майстерно орудує кількома музичними інструментами.
— Як вже казала, в музичній школі я навчилась грати на саксофоні та фортепіано. Дуже любила, і тепер люблю, ці інструменти. Вони — тяжкі, власне як і решта музичних інструментів. Щоб бути справжнім музикантом, потрібно докласти максимум зусиль — займатись щонайменше по 3-4 години на день, як для технічного, так і звукового розвитку. Постійна інтенсивна праця доведе до чогось високого. Навчаючись у нашому коледжі, маєш нагоду зустріти потужних фахівців, які допоможуть тобі прогресувати і завжди підтримають, — наголошує Ф. Топала.
— А тобі, особисто, що здається складнішим: бути диригентом, вокалістом чи інструменталістом, — цікавлюсь у Федеріки.
— І одне, і друге, і третє — доволі нелегкі для опанування. Все ж таки, на мою думку, найважче доводиться диригентам. Як хоровий чи оркестровий диригент, мусиш знати специфіку всього того, що тебе оточує: як тонкощі голосів, що співають, так і властивості інструментів, що лунають.
Про вподобання, емоції на сцені та думки на майбутнє
За всі ці роки, відколи почала займатись музичною справою у різних її іпостасях, героїня моєї розповіді взяла участь і у багатьох музичних подіях, про які згадує з теплотою.
— Як студентка коледжу мистецтв, разом з хоровим колективом, неодноразово виступала на різноманітних конкурсах, була учасницею численних концертів. Також самостійно брала участь у фахових конкурсах, представляючи як Чернівецький коледж імені Сидіра Воробкевича, так і Глибоцьку музичну школу, — каже Федеріка.
І, як сама ж зізнається, і нині емоції завжди — на максимумі, ніби як у перший раз. «Здається, коли перебуваєш на сцені в колективі, хвилювання — не такі великі, аніж у тих випадках, коли ти сам із собою. Чесно кажучи, навіть при скаданні іспитів мене охоплюють емоції», — твердить юна музикантка.
Щодо улюблених стилів та артистів, вона розказує, що подобаються, у рівній мірі, як класичне, так і сучасне виконання. Але, не прагне когось наслідувати. «Не хочу бути схожою на когось, хочу бути сама собою», — зауважує Федеріка.
Окрім музики, яка є її великою любов’ю, дівчині подобається випікати різні смаколики і коли повертається додому на вихідні з навчання, неодмінно готує щось апетитне.
Її мрії на завтрашній та післязавтрашній дні є досить значними. Прагне, перш за все, і надалі багато навчатись, аби вдосконалити свій рівень знань. «Ким стану в майбутньому, один Бог знає. Бажаю досягти чогось великого», — сподівається Федеріка Топала, а ми зичимо їй успіхів у цьому!
«Новий день» – https://monitorbuk.com/uk/
