… А прикордонна служба залишилась у дитячих мріях
За вікном шкільного класу буяла весна, допитливі очі Насті вдивлялись у далечінь, а в юну дівочу душу закрадалась мрія. Ось вона у військовій формі відміряє кроки вздовж кордону…
– Так, справді так, – весело посміхаючись, розпочала свою розповідь Анастасія Семко – медсестра Глибоцького центру ПМСД. І хтозна, можливо моя мрія з часом і справдилась. Але моя бабуся, медпрацівник за фахом, ненав’язливо порадила:
-Послухай, дорога онучко, ну навіщо тобі отой кордон, закінчиш дев’ять класів – і гайда в медичний коледж у Чернівцях.
-Власне, бабусині слова подіяли чомусь на мене вельми переконливо: вступила у той медичний заклад, а по його закінченні і прийшла працювати медсестрою у Центр ПМСД Глибоцької СОТГ. Знаєте, – додала Анастасія Марінівна, – у колективі мене прийняли дуже приязно, збагатили практичним досвідом роботи. За ці чотири роки навчилась відчувати важливість у спілкуванні з пацієнтами, вникати у суть їх звернень і відповідно на них реагувати. Повірте, свою нинішню професію полюбила і кажу про це щиро. Гадаю, ставити під сумнів сказане не буде потреби.
Найбільший уболівальник синів на футбольному матчі – мати
За столом із комп’ютером затишного робочого кабінету ця молода гарна жінка, привітно посміхнувшись, стиха представилась:
– Інна Симко – сімейна медсестра КНП «Центру ПМСД» Глибоцької СОТГ.
Після перших слів знайомства легко й невимушено зав’язалась розмова, у ході якої Інна Миколаївна повідала, що по закінченні Новоселицького медичного училища розпочалась її трудова біографія, зокрема у Тарашанській лікарській амбулаторії.
Власне, омріяний профіль акушерки довелось, щоправда, змінити на посаду патронажної медсестри. Тим не менш з роботою швидко освоїлась і після двох років праці за скеруванням знайшлося нове місце у Глибоцькій райполіклініці. Словом, збагачена практичним досвідом, Інна Миколаївна нині є однією з кращих медсестер уже названого Центру первинної медико-санітарної допомоги. Серед 1800 пацієнтів, котрі входять у сферу обслуговування, багато дітей, яких особливо полюбляє, ретельно вникає у суть надання допомоги.
Таке справді материнське піклування до маленьких пацієнтів передається з любові до власних трьох синів. Цікава деталь: двоє з молодших активно займаються у спортивній секції з футболу. І їх матуся не пропускає жодної гри, зокрема, виїжджає на кожний матч з ними і є найбільшим уболівальником. Водночас, надаючи у разі потреби необхідну медичну допомогу всім юним футболістам команди. Здається, вельми показовим і неординарним є цей факт.
Василь ГЕЙНІШ
«Новий день» – https://monitorbuk.com/uk/
