День фізичного терапевта — вже минув (був 8 вересня), День фізичної культури і спорту — також позаду (цьогоріч він припав на 12 вересня), а День фітнесу ще будемо святкувати — в останню середу вересня, тобто 30 числа у 2026-му.
Цікавий збіг і, мабуть, зовсім невипадковий, що всі ці галузі, які гармонійно доповнюють одна одну, відзначаються у календарі професійних дат в один і той же місяць. Ми ж, у свою чергу, вирішили скористатися цією потрійною нагодою — відтак, знайшли людину, яка об’єднує всі ці іпостасі (при цьому, робить це дуже вміло) і готова поділитися своєю історією для «Нового дня». Це — молода глибочанка Анастасія Шандру, про чий професійний шлях можете дізнатися більше в нашому ексклюзивному інтерв’ю.
«Працюючи в реанімації, поступово почала розуміти, наскільки важливим є процес відновлення людини після важкого стану, травми чи захворювання»
— Анастасіє, розкажіть, як Ви опинилися у сферах фізичної терапії та фітнесу. З чого все розпочалося у Вашому випадку й як у подальшому «закрутилося»?
— Мій професійний шлях розпочався з медицини. Після закінчення дев’ятого класу — у 2014 році — я вступила до Новоселицького медичного коледжу БДМУ, де здобула професію фельдшера. У 2018-му почала працювати медичною сестрою у відділенні реанімації та інтенсивної терапії КНП «Глибоцька БПЛ». Паралельно вчилася в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича на факультеті фізичної культури, спорту та реабілітації, обравши напрям фізичної реабілітації та ерготерапії.
Працюючи і навчаючись одночасно, отримала дуже цінний досвід. Багато речей, про які дізнавалася під час навчання, могла бачити на практиці. Працюючи в реанімації, поступово почала розуміти, наскільки важливим є процес відновлення людини після важкого стану, травми чи захворювання. Я бачила, що лікування — це лише частина шляху. Після нього людині потрібно повернутися до руху, відновити силу, функціональність і, найголовніше, самостійність у повсякденному житті.
Саме так почала по-справжньому розуміти, що таке реабілітація й яку важливу роль у ній відіграє фізичний терапевт. Тоді ж усвідомила, що хочу розвиватися саме в цьому напрямку. Відтак, після завершення навчання, здобула вищу освіту за цим фахом і одразу перейшла працювати у реабілітаційне відділення, вже як фізичний терапевт.
Пізніше почала розвиватися і в напрямку фітнесу — працювати фітнес-тренером, проводити персональні та групові тренування. Мені сподобалося, що ці два напрями можна поєднувати: фізична терапія допомагає відновити правильний рух і функціональність, а фітнес — розвивати фізичні можливості людини та підтримувати досягнутий результат.
«Дуже важливо встановити контакт із пацієнтом, поспілкуватися з ним, почути його страхи та переживання»
— Поговоримо, спершу, трохи детальніше про Ваш досвід фізичного терапевта. Як довго Ви тут? Не шкодуєте нині, що свого часу зробили такий професійний вибір?
— У сфері фізичної терапії я вже близько трьох років. За цей час мені довелося працювати з дуже різними пацієнтами, але більшість мого досвіду пов’язана з військовими. На жаль, війна внесла свої корективи і в нашу професійну діяльність.
Робота з військовими особливо показала мені, наскільки важливим є командний підхід до реабілітації. Людині часто потрібна не лише фізична допомога, а й психологічна підтримка. Тому дуже важливо, щоб різні спеціалісти працювали разом, а сам пацієнт відчував підтримку на кожному етапі свого відновлення.
Також у моїй практиці були пацієнти після інсультів, різних переломів та операцій. Особливо запам’ятовується робота з людьми старшого віку — 50-60 років і старше. Після інсульту або серйозної операції людина іноді втрачає віру у власні сили, починає вважати себе безпорадною і може залишитися зі своєю проблемою наодинці. Але я завжди намагаюся показати пацієнту, що навіть у складній ситуації можливості для відновлення є.
Наше завдання як фізичних терапевтів — побачити ці можливості та максимально їх розвивати. Не завжди результат приходить швидко. Іноді це маленький крок, який для когось може здатися зовсім незначним, але для самого пацієнта він може бути величезною перемогою. А коли таких маленьких результатів стає багато, вони поступово складаються у великий результат.
При цьому, дуже багато залежить від самого пацієнта — від його бажання, мотивації та готовності працювати. Не менш важлива підтримка родини. Коли поруч є близькі, які допомагають, підтримують і вірять у людину, це дуже впливає на її психологічний стан і бажання продовжувати відновлення.
Окремий напрям моєї роботи — діти та підлітки. Досить часто я працювала з проблемами постави та болями у спині. Особливо це актуально для підлітків, які багато часу проводять за комп’ютером і телефоном та мають недостатню фізичну активність. У період активного росту важливо приділяти увагу фізичній активності, силі м’язів і контролю рухів, зокрема зміцненню м’язів спини та живота.
Але, незалежно від віку чи проблеми, я завжди вважаю, що фізичний терапевт — це не людина, яка просто дає вправи. Дуже важливо встановити контакт із пацієнтом, поспілкуватися з ним, почути його страхи та переживання. Пацієнт повинен довіряти спеціалісту і повірити в те, що його зусилля не будуть марними.
Саме тому наша спільна робота дуже часто залишає після себе не лише фізичний результат, а й вдячність, впевненість у власних силах та віру в себе. Буває, що пацієнти повертаються до мене вже другий рік поспіль на підтримувальні процедури. За цей час ми багато спілкуємося, проходимо разом різні етапи, і наші стосунки справді стають дуже теплими — майже як у родині.
Для мене це, напевно, одна з найцінніших частин професії: коли людина приходить до тебе з болем, страхом або невпевненістю, а з часом ти бачиш, як вона змінюється, стає сильнішою і знову починає вірити у свої можливості.
Тому я точно не шкодую про свій професійний вибір. Навпаки, кожен пацієнт і кожна історія відновлення ще більше переконують мене, що я обрала правильний для себе шлях.
«Наразі українські військові — на першому місці у роботі фізичних терапевтів»
— Наше уявлення про роботу фізіотерапевтів — доволі поверхневе. Повідайте нам, як спеціаліст, хто ж він (вона) — цей фізичний терапевт? Чим конкретніше займається? Що лікує, як лікує? Чим відрізняється його діяльність від праці, скажімо, медика, масажиста чи реабілітолога?
— Я б сказала, що фізичний терапевт — це спеціаліст, який допомагає людині відновити або покращити рухові функції та повернутися до максимально активного життя. Ми оцінюємо рухи людини, її фізичний стан, силу, мобільність, координацію, визначаємо, які саме функції порушені і, на основі цього, складаємо програму відновлення.
Основним інструментом фізичного терапевта є рух і правильно підібране фізичне навантаження. Це можуть бути лікувальні вправи, робота над мобільністю, силою, балансом, координацією, навчання правильним руховим стереотипам.
Лікар фізичної та реабілітаційної медицини, у першу чергу, займається діагностикою захворювання та медичним лікуванням, може призначати медикаменти чи інші медичні втручання. Масажист працює, переважно, з м’якими тканинами за допомогою різних масажних технік.
Фізичний терапевт же працює, насамперед, із рухом і функцією людини. При цьому, ці професії не конкурують між собою — навпаки, у багатьох випадках найкращий результат дає командна робота різних спеціалістів.
— Які знаки, симптоми нашого організму підказують, що вже настала пора звернутися до фізичного терапевта? І чому не варто зволікати з цим?
Не обов’язково чекати серйозної травми. Приводом звернутися може бути біль у спині, шиї, плечі, колінах чи інших суглобах, обмеження рухливості, слабкість, порушення балансу, дискомфорт під час руху або відновлення після травми чи операції. Також фізична терапія може бути корисною, коли людина відчуває, що певні рухи стали даватися їй складніше.
Не варто довго терпіти біль або обмеження рухів, тому що людина часто починає компенсувати проблему іншими частинами тіла. І тоді одна проблема може поступово створити інші.
— До речі, з якими проблемами, скаргами, недугами найчастіше мають справу представники Вашої професії?
— Наразі українські військові — на першому місці у роботі фізичних терапевтів, реабілітаційних центрів та відділень по всій Україні. Далі — це проблеми опорно-рухового апарату: біль у спині та шиї, проблеми з плечовим, колінним чи кульшовим суглобами, наслідки травм, розтягнень, переломів та операцій. Також це можуть бути м’язова слабкість, обмеження рухливості, порушення координації та балансу.
Окремий великий напрям — відновлення людей після операцій, або серйозних травм. Тут дуже важливо поступово повертати людину до повсякденного життя та фізичної активності.
«Наше тіло створене для руху»
— Звернувшись до фізіотерапевта, як і до будь-якого спеціаліста, ми очікуємо конкретного результату (і чим найшвидше). Звичайно, кожен випадок — індивідуальний, але за скільки приблизно сеансів фізіотерапевт може «поставити людину на ноги»? Що може вплинути на процес відновлення?
— На це неможливо відповісти однією цифрою, тому що фізична терапія — це не універсальний рецепт. Все залежить від проблеми, її тривалості, віку людини, загального стану здоров’я, фізичної форми, складності травми чи операції та, звичайно, від самої людини.
Дуже важливо, що відновлення відбувається не тільки під час зустрічі з терапевтом. Якщо спеціаліст дає домашні вправи, а людина їх регулярно виконує, результат, зазвичай, буде значно кращим.
Тому я завжди пояснюю: фізичний терапевт не може «відновити» людину замість неї. Ми можемо правильно направити, навчити, допомогти та контролювати процес, але активна участь самого пацієнта — величезна частина успіху.
— Часто, ми самі є ворогами свого здоров’я. Як фізичний терапевт, яку одну звичку (або кілька) Ви б заборонили всім своїм пацієнтам, якби мали таку владу?
— Якби могла заборонити одну звичку, я б заборонила постійно ігнорувати сигнали власного організму. Особливо фрази на кшталт: «само пройде», «ще потерплю», «мені просто треба розім’ятися» або, навпаки, «краще взагалі не рухатися, бо болить».
Також я б не радила людям вести повністю сидячий спосіб життя. Наше тіло створене для руху. Не обов’язково щодня проводити годину в спортзалі. Іноді набагато важливіше просто регулярно вставати, ходити, змінювати положення тіла та виконувати прості фізичні вправи.
«Думаю, професія фізичного терапевта має хороші перспективи»
— Як вважаєте, що найголовніше у роботі фізіотерапевтів? Якими якостями, на Вашу думку, повинен володіти хороший фахівець цього спрямування? Що варто йому знати і вміти перш за все?
— Для мене, хороший фізичний терапевт — це не тільки людина з дипломом і великою кількістю знань. Дуже важливі уважність, відповідальність, емпатія, вміння слухати пацієнта та індивідуально підходити до кожної людини.
Потрібно добре розуміти анатомію, фізіологію, біомеханіку, принципи тренування та відновлення, але також важливо вміти пояснити людині простими словами, що з нею відбувається і що саме вона може зробити для свого відновлення.
І, на мою думку, хороший спеціаліст ніколи не перестає навчатися.
— Особисто Вам, що найбільше імпонує у цій професії? Що надихає у процесі роботи?
— Найбільше мене надихає результат. Коли ти бачиш, що людина, яка ще недавно мала біль або певні обмеження, поступово стає активнішою, сильнішою та впевненішою у своїх рухах — це дуже мотивує.
Мені подобається сам процес: знайти причину проблеми, поставити мету, підібрати правильні вправи й разом із людиною пройти шлях до результату.
А ще мені подобається працювати саме з людьми. У кожного своя історія, свої страхи, можливості та цілі, тому однакових випадків фактично не буває.
— А наскільки зараз ця професія користується попитом на ринку праці? Чи можна її назвати популярною? Що скажете тим, хто лише задумується піти цим шляхом — вартує стати фізіотерапевтом?
— Думаю, професія фізичного терапевта має хороші перспективи й особливо стала затребуваною після початку повномасштабної війни. Реабілітаційні центри та лікарні потребують кваліфікованих спеціалістів через велику кількість людей, які відновлюються після травм, операцій та складних станів.
Крім того, люди більше цікавляться здоров’ям, активністю та якістю життя, розуміючи, що важливо не лише позбутися болю, а й відновити рух та запобігти повторенню проблеми.
Якщо вам цікаві анатомія, рух і спорт, ви любите працювати з людьми та готові постійно вчитися — цей напрям однозначно вартий уваги.
«Поєднання фізичної терапії та фітнесу дає мені можливість бути більш універсальним спеціалістом»
— Фактично, Ви працюєте на стику двох професій — фізичного терапевта та фітнес-тренера. Чому вирішили стати фітнес-тренером, будучи вже фізичним терапевтом? Як ці два напрями доповнюють один одного у Вашому випадку? Що у них спільного? Як знання одного допомагає впоратися з іншим?
— Чесно кажучи, у фітнес я прийшла трохи несподівано. Після пологів проходила відновлення у своєї подруги, яка працювала у фітнесі. Паралельно вже навчалася і працювала у сфері реабілітації. Це відновлення пішло мені на користь не лише фізично — я отримала багато практичного досвіду, почала краще розуміти роботу з тілом і, що найголовніше, зрозуміла, що мені це справді подобається.
Коли я вже почала працювати у сфері реабілітації, подруга запропонувала спробувати себе у ролі фітнес-тренера. Вона бачила в мені спеціаліста, який має медичну освіту і, при цьому, добре розуміє спорт та фізичне навантаження. Адже зараз фітнес-тренерів досить багато, а спеціалістів із медичною освітою, які професійно працюють у фітнесі, значно менше. Для тренера — це велика перевага, адже медична освіта дає глибше розуміння анатомії, фізіології та роботи людського організму. Це дозволяє не просто показувати вправи, а розуміти, як правильно підібрати навантаження та адаптувати його під конкретну людину.
Звичайно, спочатку я вагалася. На той момент уже працювала в лікарні, мала маленьку дитину, паралельно займалася ще однією справою — виготовляла бенто-тортики. Тобто, в якийсь момент я взяла на себе одразу три роботи.
Але досить швидко зрозуміла, що поєднувати все це на належному рівні дуже складно. Тому довелося зробити вибір. І я вирішила зосередитися на тому, що найбільше відповідає моїй освіті, моїм знанням і тому, що мені справді подобається — поєднати фізичну терапію та фітнес.
Після цього почала додатково проходити різні навчання та сертифікації у сфері фітнесу. Ці знання стали корисними не лише в роботі тренера, а й у фізичній терапії — особливо у питаннях дозування навантаження, підбору та адаптації вправ.
Як фітнес-тренер, я працюю як з групами, так і індивідуально. Проводжу групові фітнес-програми та персональні тренування. Також працюю з міофасціальним релізом, проводжу заняття зі стретчингу та тренування з використанням TRX.
У роботі з клієнтами для мене важливо не просто провести тренування, а врахувати фізичний стан людини, її рівень підготовки та індивідуальні особливості. Наприклад, людина може прийти у фітнес-групу, але мати біль у попереку або певні фізичні обмеження. Вона не завжди може одразу виконувати всі вправи та працювати на тому ж рівні, що й інші учасники.
Тому, в таких випадках я спочатку працюю з людиною індивідуально: підбираю та адаптую вправи, поступово збільшую навантаження, допомагаю підготувати тіло до повноцінних тренувань. І вже після цього людина може приєднатися до групи та поступово працювати на рівні з іншими.
Саме тому я вважаю, що поєднання фізичної терапії та фітнесу дає мені можливість бути більш універсальним спеціалістом. Незалежно від того, де я працюю — у лікарні з людиною, яка має проблеми зі здоров’ям, чи у фітнес-залі зі здоровою людиною, яка хоче розвивати своє тіло, — я використовую свої знання комплексно.
Для мене, ці два напрями не суперечать один одному. Навпаки, вони доповнюють один одного і дозволяють мені краще розуміти людину та працювати з нею на різних етапах — від відновлення до повноцінної фізичної активності.
Це два близькі напрями. Фізична терапія навчила мене краще розуміти тіло, оцінювати рухи та безпечно підбирати навантаження. Фітнес дав практичний досвід роботи з мотивацією, фізичною підготовкою та цілями людей. Разом ці знання допомагають мені дивитися на тренування не лише з позиції результату, а й безпеки та індивідуальних особливостей. Важливо розуміти, навіщо людині потрібна конкретна вправа і як вона наблизить її до мети.
— Наостанок, хочемо почути професійну пораду: декілька рекомендацій від фізичного терапевта та фітнес-тренера Анастасії Шандру.
— Не чекайте, поки тіло почне серйозно сигналізувати про проблему. Рухайтеся щодня: ходіть пішки, робіть зарядку, зміцнюйте м’язи, працюйте над рухливістю та обирайте активність, яка вам подобається.
Не порівнюйте себе з іншими — у кожного свій рівень підготовки й темп прогресу. Якщо вже є біль, травма чи обмеження рухливості, не займайтеся самолікуванням за порадами з інтернету, а зверніться до спеціаліста.
Турбота про здоров’я — це щоденна звичка, а не те, про що потрібно згадувати лише після появи проблемам.
Георгій СЕМЕНЮК,
спеціально для «Нового дня» – https://monitorbuk.com/uk/
