Принаймні, так сталось у випадку глибочанки Олександри Гнеди — студентки-політолога Чернівецького національного університету, яка нещодавно відвідала столицю Європейського Союзу й ознайомилась з роботою інституцій ЄС
Про таких, як глибочанка Олександра Гнеда кажуть — молода та перспективна. І недарма. Бо це саме той випадок, коли подібне твердження є небезпідставним. У свої двадцять років, Олександра, навчаючись у Чернівецькому національному університеті на спеціальності «Політологія», намагається скористатися всіма можливостями, які надає студентське життя. Отож, окрім власне навчання, якому третьокурсниця приділяє велику увагу, вона залучена у немало інших дотичних проєктів, зокрема і з міжнародним «присмаком».
Нещодавно, у складі українсько-італійської делегації, Олександра Гнеда побувала у Брюсселі, де побачила вживу як працюють провідні інституції Європейського Союзу, а також зустрілась з функціонерами високого рангу. Про свої враження після європоїздки та інші аспекти життя сучасного студента-політолога — глибочанка погодилась розповісти ексклюзивно для «Нового дня». І так уже склалось, хоча ми не спеціально задумали (героїня матеріалу може підтвердити!), що інтерв’ю публікується напередодні Дня Європи, який відзначається 9 травня. Щось символічне у цьому, мабуть, є…
ПОЛІТОЛОГІЯ ЗАПАЛЮЄ, НАДИХАЄ, МОТИВУЄ
— Олександро, наскільки нам відомо, Ваше університетське життя пов’язане з кафедрою політології та державного управління. Чому свого часу обрали цей напрямок для навчання? Чим він Вас приваблює? Після декількох років навчання не шкодуєте про те, що прийняли таке рішення? Відчуваєте, що політологія — це дійсно ваше?
— Шкільні роки в Глибоцькому ліцеї – це період, який сформував мене як особистість і допоміг вступити на омріяну спеціальність «Політологія», на якій навчаюся вже третій рік.
Насправді, я ще з дитинства була впевнена в тому, що повʼяжу своє життя з англійською філологією, оскільки іноземні мови мені завжди давалися легко. Проте, з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну зрозуміла, що не хотіла, аби наступні покоління страждали від війни і вирішила, що зміни повинні починатися з мене. Почала цікавитися політикою, повністю занурилася в новини і відчула, що це мені дуже близьке, хоч і знань на той момент я мала дуже мало у цій сфері.
На даний момент, політологія для мене – не лише напрям навчання, а й те, що запалює мене, надихає до більших звершень та мотивує до всебічного та безупинного розвитку. Насамперед, цей напрямок для мене є привабливим через те, що не дають інші – аналітичні здібності. Вміння сприймати інформацію, розглядати її з усіх можливих точок зору, правильно трактувати та навіть прогнозувати можливі наслідки – те, чого вчать лише на спеціальності «Політологія» і те, що безперечно стане в нагоді кожному свідомому громадянину, особливо в такі бурхливі часи. Проте, цей напрям також відкриває двері до вивчення місцевого самоврядування, міжнародних відносин, медіаграмотності та тому, як не попасти на гачок маніпулятора. Усі ці аспекти є вкрай важливими у часи, коли вирішальну роль у формуванні думки громадянина відіграють соціальні мережі та медіа-простір в загальному. Чесно кажучи, вступивши на цю спеціальність я вагалася, чи зробила правильне рішення, постійно вагалася, чи зможу… Зараз я навчаюся на третьому курсі і аніскільки не шкодую про свій вибір, звісно, буває складно, іноді доводиться навчатися і вдень, і вночі, але мені подобається, і це найголовніше!
ЯК ПОТРАПИТИ У БРЮССЕЛЬ?
— Далеко не кожен студент потрапляє до Брюсселю. Туди, звичайно, відправляють лише найкращих. У Вашому випадку, завдяки кому або чому ця поїздка стала можливою? Потрібно було пройти якісь конкурсні випробування для цього?
— Першочергово, я завдячую своїй родині та особливо мамі, яка мотивувала мене до вивчення англійської, спершу сама навчала, а згодом віддавала до репетиторів. Якби не ці всі заняття з англійської мови, ця поїздка та ряд інших були б неможливими, адже комунікація – основа таких відряджень. Також я безмежно вдячна своїм викладачам в університеті, які постійно підтримують, мотивують та, що найголовніше для мене, – вірять у мене, в мої сили та здібності. І з їхньою вірою я теж починаю вірити в себе!
Я ніколи не сиджу на місці, завжди подаюся на різноманітні програми і мені не соромно зізнатися в тому, що далеко не на всі мене відбирають, і це окей. Ця програма не була виключенням: влітку 2024 після повернення з довгострокової мобільності Еразмус+ в Нідерландах мені стало нудно проводити літо в Україні, захотілося зміни обстановки, тож я почала подаватися на різноманітні програми. Згодом мені прийшли три підтвердження про те, що я пройшла відбір, і серед них було від Sibillini Europa, які на той момент організовували літню школу в маленькому італійському містечку – Амандола. Що цікаво, так це те, що мою подругу ще запрошували на співбесіду, а мені нічого не писали і раптом прийшов довгоочікуваний лист. На той момент, у мене були занижені очікування, але дарма… Ця програма була спрямована на те, щоб молодь могла більше дізнатися про ЄС, зрозуміти, як все функціонує і таке інше, тому я не очікувала чогось надзвичайного. Проте, як виявилося згодом, організаторами цієї програми були представники Європейської Комісії і, відповідно, спікери на заходах були теж непересічними особистостями: європарламентарі, єврокомісари, представники IT сфери, Червоного Хреста в Італії… І, власне кажучи, поїздка до Брюсселю стала продовженням цієї програми, проте, не всі, хто був на літній школі зміг потрапити до Бельгії. Організацією, котра займалася цими поїздками було проведено додатковий відбір, який ґрунтувався на мотивації. Щоб виділитися серед 50-ти учасників потрібно було покреативити, тож я зняла відео з використанням мемів, тематичних саундтреків і вийшло круто – мене відібрали.
— У Брюсселі Ви були у складі якоїсь делегації? Яка була мета поїздки?
— Я була в складі делегації українських та італійських студентів, які пройшли літню школу, організовану Sibillini Europa. Метою поїздки було ознайомлення студентів із функціонуванням інституцій ЄС, розширення професійного кругозору, а також сприяння кар’єрному зростанню в європейському політичному середовищі. Ця поїздка подарувала не лише незабутні емоції від перебування всередині сесійних зал і інституцій загалом, а й можливість поспілкуватися з представниками Європейського Парламенту, Європейської Комісії, Ради ЄС та отримати безцінні поради для подальшого становлення карʼєри.
ТРИ ДНІ В «СЕРЦІ» ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
— В яких заходах удалось взяти участь під час перебування у столиці Європейського Союзу? З ким мали можливість зустрітися?
— Наші відвідини до Брюсселю розпочалися з того, що ми відвідали виставку «За течією: мультимедійна подорож від Азорських островів до Шпіцбергену» у Європейському парламенті, приурочену глобальному потеплінню – темі, яка дуже часто піднімається в країнах ЄС на порядок денний. Згодом, ми мали можливість поспілкуватися з Постійним представником Італії при ЄС, послом Вінченцо Челесте, після чого відправилися на екскурсію Радою ЄС та Європейською Радою, під час якої нам більше розповіли про те, чим саме вони займаються і яка між ними різниця (тому що досить часто люди сприймають ці дві інституції як одне і те ж).
Другий день був надзвичайно насичений: ми мали зустрічі в Європейській Комісії з Вінченцо Матано – керівником кабінету виконавчого віцепрезидента Раффаеле Фітто та Стефано Грассі – виконувачем обов’язків директора Генерального секретаріату ЄК. Відвідали засідання Комітету з транспорту у Європейському парламенті та офіс компанії META, прийом, організований компанією MUST & Partners на тему «Як отримати роботу в Брюсселі» та нетворкінг з людьми, які працюють в інституціях ЄС.
У ході третього – фінального дня, ми вчергове відвідали Європейський Парламент та поспілкувалися зі співробітниками після чого відвідали Дім європейської історії і змогли закріпити здобуті теоретичні знання споглядаючи на обʼєкти, які свідчили про той чи інший період становлення та існування ЄС.
— Що Вас найбільше вразило під час відвідин Брюсселю?
— Найбільше мене вразило засідання Комітету з транспорту у Європейському парламенті, оскільки ми спостерігали за тим, як у реальному часі відбуваються перемовини, та навіть, моментами, сварки між представниками різних партій. Звісно ж, найцікавішим для мене було обговорення питання про імпорт українського зерна в ЄС, в ході якого виникли певні суперечки. Тоді виникло невимовне бажання встати і висловити свою думку, але, поки що, в мене таких повноважень нема.
— Думаю, що під час гостювання у Брюсселі Ви могли познайомитись ближче і з містом-господарем. Якщо це так, то які враження залишила столиця Європи у плані інфраструктури, комфорту життя тощо?
— Насправді, це був мій другий візит до Брюсселю, тому я точно можу сказати, що архітектура міста заворожує, інституції ЄС створюють відчуття того, що ти надзвичайно важлива людина, яка постійно перебуває в цій бульбашці, навіть якщо і не безпосередньо працюєш у них.
Проте, що мені не сподобалося ще першого разу – сміття на вулицях та велика кількість безхатьків, особливо на залізничному вокзалі. Також, не новиною буде те, що Бельгія – доволі дорога країна для проживання, а столиця, відповідно, ще дорожче обходиться. З приводу погоди нам надзвичайно повезло, адже всі три дні було сонячно, без дощу, що зовсім нехарактерно для Бельгії. Тому, незважаючи на всі переваги Брюсселю, я би не хотіла там жити, хоча, ніхто не знає, що мене чекає за декілька років. Поживемо – побачимо.
НЕ БРЮССЕЛЕМ ЄДИНИМ
— Цей проєкт у Брюсселі, безумовно, був вельми авторитетним. Чи доводилось раніше брати участь у заходах такого рівня?
— Вважаю, що ця програма була найпотужнішою з усіх, які я відвідувала. Літня школа від цих самих організаторів, яку я згадувала раніше, була також неймовірною. Після візиту до Брюсселю мені дуже складно назвати ще програми, які би могли конкурувати. Кожна із них була особлива – INTERADIS, STP, SESS, різноманітні відрядження від ESN Ukraine – але ця включала в себе все, що є близьким до серця, і навіть більше. До того ж, мрія відвідати європейські інституції стала реальністю так швидко, що я й ніколи не могла собі уявити.
— Як ми змогли побачити, Ви доволі активна студентка. В яких інших проєктах нині залучені?
— За три роки зрозуміла одну досить важливу річ – головне не кількість, а якість. Так само і з проєктами – я навчилася правильно для себе розставляти пріоритети і обирати лише те, що мені важливе і цікаво. Тому, зараз я є головою Політологічного наукового товариства «Аналітик», членкинею Дорадчої Ради ESN Chernivtsi, Молодіжною делегаткою Дунайського регіону, а також допомагаю з організацією та проведенням заходів, організованих кафедрою політології та державного управління. Час від часу, коли запрошують модерувати захід чи поділитися знаннями та досвідом, погоджуюся, але такі проєкти не є систематичними. Також, буквально декілька днів тому, завершилося моє двомісячне стажування у Чернівецькій міській раді в Департаменті соціально-економічного розвитку та стратегічного планування.
«ХОЧУ ПОВʼЯЗАТИ ЖИТТЯ З ПОЛІТИКОЮ ТА МІЖНАРОДНИМИ ВІДНОСИНАМИ»
— Поговоримо трохи і про студентське життя, яке, як кажуть, є найпрекраснішим періодом у житті людини. Чи дійсно це так? Що думають нинішні студенти?
— Я справді щаслива, що обрала спеціальність «Політологія», тому що ми не просто ходимо на лекції, де викладачі зачитують матеріали. Більшість пар проходять у форматі дискусій, іноді навіть дебатів думок, також бувають інтерактивні пари, на яких ми створюємо mindmap із основною інформацією по працях мислителів, теоріях і т. д. Досить часто нам дають цікаві завдання в групах, як наприклад, скласти передвиборчу кампанію для балотування в президенти для одногрупника. Але, що найбільше мені подобається, так це те, що викладачі заохочують нас до активного студентського життя, до організації різноманітних заходів, відряджень закордон… Тому, є всі можливості для всебічного розвитку на кафедрі політології та державного управління, потрібно лише їх ловити і використовувати. Для мене – це, справді, неймовірний період життя, для тих, хто вступив, аби суто отримати диплом, відповідно, не настільки крутий. Все залежить від мотивації.
— Наше життя неможливо уявити без мрій, планів. Якщо не таємниця, які у Вас сподівання на майбутнє, зокрема у професійному аспекті?
— На даний момент є одне, що я точно знаю: хочу повʼязати життя з політикою та міжнародними відносинами. Проте, до сих пір не можу визначитися, чи хочу працювати на локальному, національному чи міжнародному рівні. Завдяки поїздці до Брюсселю, справді зрозуміла, що ці галузі дуже близькі мені і я хотіла би працювати в інституції ЄС. Проте, у той же час, я хотіла би працювати в Києві в МЗС… Та в чому впевнена на всі 100% – обовʼязково працюватиму на благо своєї держави та зміцнення її позиції на міжнародній арені.
— Окрім навчання та суміжних проєктів, знаходите час і на інші захоплення? Чи вдається поєднувати їх з навчанням?
— Відверто кажучи, у мене проблеми з балансуванням між роботою, навчанням, проєктами і відпочинком. Тому, 95% часу, якщо і відпочиваю, то читаю праці, статті, новини, або ж слухаю політологів. Інші 5% у мене йдуть на зустрічі з друзями, сімʼєю та проведення часу з ними. Говорячи про захоплення, обожнюю грати в теніс, тому з нетерпінням чекаю літа, аби насолодитися цим заняттям. Також люблю танцювати, співати, плавати, їздити на велосипеді, але часу на це кардинально не вистачає, оскільки зараз зосереджуюся на карʼєрі. Тому із захоплень, на які я все-таки виділяю час, можу назвати прочитання книг, прогулянки теплими вечорами та спілкування з близькими серцю людьми.
Георгій СЕМЕНЮК,
спеціально для «Нового дня» – https://monitorbuk.com/uk/
