Про свої професійні будні, які часто не завершуються разом зі шкільним дзвінком, розповідає молода освітянка Старововчинецького ліцею Анастасія Стрельчук
Як не прикро констатувати, але, здається, останнім часом слова «молодь» і «школа» все більше віддаляються одне від одного і скоріш є антонімами, ніж синонімами. Потреба у свіжих кадрах відчувається гостро як на рівні країни загалом, так і в Чернівецькій області зокрема. Одними з найзатребуванішими наразі є вчителі фізики: хороший спеціаліст з цього предмету — «на вагу золота», а тому, знайшовши підходящого кандидата, навчальні заклади стараються «триматися за нього» руками і ногами, так би мовити.
І правильно роблять. Адже, як показує практика, фахівців такого профілю варто берегти, як зіницю ока, бо їх кількість стає дедалі критичнішою з кожним роком. Щоб не бути голослівним, наведу лише одну, але доволі промовисту, цифру — цьогоріч у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича на спеціальність «Фізика та астрономія» вступили лише п’ятеро (!) студентів. Отож,у кінцевому рахунку, звідки їм узятися, тим учителям фізики?..
Утім, давайте не будемо падати духом, а порадіємо за ті освітні установи, яким удалося залучити до своїх рядів молодих та перспективних фізиків. З огляду на це, героїнею сьогоднішньої нашої розповіді є вчителька фізики Старововчинецького ліцею Анастасія Стрельчук. Напередодні Дня працівників освіти, що цьогоріч відзначається 5 жовтня, молода педагогиня ділиться своєю історією у розмові з кореспондентом «Нового дня».
«Як зараз памʼятаю свій перший урок»
— Анастасіє, на старті нашої розмови представтесь декількома словами.
— Я народилася і проживаю у селищі Глибока. Навчалася у місцевій гімназії, яку закінчила у 2018 році. Опісля вступила в Інститут фізико-технічних та комп’ютерних наук Чернівецького національного університету, обравши спеціальність «Трудове навчання та технології». Завершивши бакалаврат, продовжила навчання на магістратурі у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, де опанувала спеціальність «Середня освіта (фізика та математика)».
— Відколи працюєте в Старововчинецькому ліцеї? Це Ваш дебютний досвід у вчительській іпостасі?
— Працювати у Старововчинецькому ліцеї почала у 2021 році на посаді вчителя фізики. Так, це мій дебютний досвід.
— Власне, що для Вас педагогіка: мрія дитинства, так склалися обставини, чи, можливо, щось інше привело Вас у цю професію?
— Для мене, педагогіка, насамперед, це про людей, про взаємну повагу та довіру. Викладання — це можливість ділитися своїм досвідом, допомагати учням знаходити власний шлях, підтримувати їх у труднощах і радіти разом з ними перемогам.
— Чесно кажучи, нині молодь неохоче йде працювати в школу. Ви, все ж таки, вирішили зламати цю традицію і вибрати для себе непростий освітній шлях. Чому?
— Розумію, що робота вчителя непроста й вимагає багато сил. Для мене, важливо відчувати, що я можу підтримати дітей у їх розвитку, навчити мислити, вірити в себе і свої можливості.
— Як склався Ваш дебют у вчительській ролі. Пам’ятаєте перший проведений урок? Хвилювалися сильно, перед тим, як зайти в клас?
— Так, як зараз памʼятаю свій перший урок. Це був 11 клас, а тема уроку — «Електричне коло та його елементи». Чесно, було хвилююче, але коли переступила поріг кабінету все хвилювання зникло.
«Потрібно поєднувати в собі чимало ролей: і вчителя, і організатора, і психолога, і модельєра, і ще багато інших»
— А загалом, молодому спеціалісту важко заявити про себе на початках? Які складнощі виникають? Наскільки важливо відчувати на старті кар’єри підтримку оточуючих? Як було у Вашому випадку?
— Як і в будь-якій професії, починати завжди важко. Тому, підтримка — дуже важлива. Колектив, в який я прийшла, прийняв мене дуже тепло: допомагали порадами, підказками, ділилися досвідом. І навіть зараз, я можу, без проблем, щось запитати, уточнити чи просто порадитися. Підійду — і мені ніхто не відмовить.
— Якими були Ваші очікування перед початком роботи і наскільки вони наразі виправдалися?
— Якщо чесно, очікувань не було. Був план, який виправдався. Для дітей я не лише вчитель, а й людина, з якою можна поговорити не тільки про науку.
— З якими найсерйознішими викликами стикається нині шкільний вчитель, чи часто буває йому важко?
— У нашій повсякденній роботі потрібно поєднувати в собі чимало ролей: і вчителя, і організатора, і психолога, і модельєра, і ще багато інших.
— А що приносить найбільше задоволення, що допомагає рухатися далі і спонукає кожного ранку прийти в школу з тим же ентузіазмом?
— Діти!!!
— Педагогічна діяльність, однозначно, не з легких, але чи користується вона у наші дні належною повагою? Чи є вчитель авторитетом (у гарному значенні цього слова) для учнів, батьків та й суспільства загалом?
— Так, педагогічна діяльність справді непроста. Учитель є авторитетом тоді, коли він не лише навчає, а й щиро поважає учнів, уміє підтримати й надихнути.
— Яким, на Вашу думку, повинен бути сучасний педагог? Якими якостями має володіти, аби підкорити дитячі серця?
— Щоб підкорити дитячі серця, потрібно бути простим, зрозумілим, щирим, відвертим та справедливим.
«Якщо не вчити фізику, то все буде здаватися магією»
— Вашим профільним предметом є фізика — дисципліна доволі тяжка для вивчення (чи, можливо, мені лише так здається). Як Вам удається зацікавити учнів, що робите, аби вони полюбили Ваш предмет?
— Фізика, дійсно, не проста, але стараюся, щоб дітям було цікаво. Робимо різні експерименти та проєкти, щоб на прикладі зрозуміти, як діють закони природи.
— Як Ви пояснюєте ліцеїстам — чому фізика важлива і чим вона буде корисною у повсякденному житті?
— Дуже подобається один вираз: «Якщо не вчити фізику, то все буде здаватися магією». Тому, вчимо фізику й її закони, щоб розуміти, чому сонце світить, літаки літають і мʼяч падає. Все що нас оточує, можна пояснити фізичними законами.
— Педагог — і вдома педагог. Словом, Ваша робота не закінчується за порогом ліцею. Чи залишається час для Ваших улюблених справ та захоплень? Якщо не таємниця, про що йде мова?
— Крім роботи у школі, залишаю собі час для своїх хобі: люблю вишивати, малювати й, особливо, подорожувати та ходити в гори. Це мене наповнює та дає силу працювати далі. Також маю незвичне хобі — писанкарство.
— А про що мріє молодий педагог у 2025 році?
— Напевно, як і кожний українець, мрію, щоб настав мир і ми могли дихати на повні груди у нашій чудовій Україні. Щоб могли ще більше розвивати свою культуру, освіту та науку, підтримувати талановиту молодь і разом будувати сильну, незалежну та сучасну державу, де кожен відчуває себе захищеним і потрібним.
Віктор МЕЛЬНИК
«Новий день» – https://monitorbuk.com/uk/
