Завдяки блискучим досягненням у навчанні, десятикласницю Волоківського ліцею Ксенію Роговей запросили взяти участь у Другому Національному Форумі талановитої молоді — елітному заході, що зібрав найобдарованіших юнаків та дівчат з усієї України
До столиці країни представниця Глибоччини завітала в якості переможниці національного етапу шкільної олімпіади з румунської мови та літератури в попередньому навчальному році, а також як авторка численних престижних здобутків, які вона занесла до свого доробку протягом років. Іншими словами, присутність Ксенії, навіть на такій масштабній арені, не викликає жодних сумнівів — це результат наполегливої праці не одного, й не двох днів. Значних зусиль, які, однак, дають прекрасні плоди. Попри те, що, як зазначає сама ліцеїстка, для неї «навчання — це, радше, не обов’язок, а спосіб відкрити власні межі й подолати їх».
І на форумі в Києві волоківчанка отримала вельми цінну нагороду. Про яку відзнаку точніше йде мова, про те, як їй вдалося потрапити до цього почесного, але дуже вузького кола, про чудові шкільні роки, мрії та прагнення — дівчина ділиться в інтерв’ю для «Нового дня».
«Повернулася з Києва з сильними емоціями і з ще більшим бажанням продовжувати те, що почала»
— Ксеніє, нещодавно ти мала нагоду взяти участь у престижному Національному Форумі талановитої молоді України, який відбувся в столиці. Як тобі вдалося стати учасницею такої неординарної події? Це був твій перший подібний досвід?
— Так, це перший раз, коли я беру участь у такому важливому учнівському заході. Хоча країна переживає складний період, представники Фонду Президента України, бажаючи підтримати талановиту молодь, особисто запросили мене на цю зустріч, і я з великим задоволенням відгукнулася на їх запрошення.
— Наскільки знаю, в рамках цього ж форуму, ти також отримала спеціальну премію. Про що саме йдеться?
— Будучи серед 40 номінантів форуму, я удостоїлася відзнаки в категорії «Сила слова» за особливі результати на Всеукраїнській олімпіаді з румунської мови та літератури, а також отримала запрошення на Національну наукову конференцію.
— Без сумніву, цим надзвичайним твоїм досягненням ти принесла велику честь і, водночас, безмежну радість, як нашій Глибоччині, так і всій Буковині. А що означає особисто для тебе бути у когорті найталановитіших молодих людей країни?
— Я дуже пишаюся цим і відчуваю велику відповідальність.
— З якими емоціями ти повернулася додому з Києва? До речі, окрім безпосередньої участі в форумі, вдалося трохи познайомитися і з містом-господарем?
— Я повернулася з Києва з сильними емоціями і з ще більшим бажанням продовжувати те, що почала. Місто глибоко мене надихнуло духом людей та їхнім теплим прийомом.
«Рідна мова дозволяє мені мислити вільно й творити»
— Протягом років ти здобула цілу плеяду гарних результатів на олімпіадах та інтелектуальних конкурсах як на обласному, так і на національному рівнях, за що нещодавно була відзначена президентською стипендією. А яким успіхом пишаєшся найбільше? Можливо, якесь з досягнень є особливо дорогим для тебе?
— Кожне досягнення посідає своє місце, але ті, що пов’язані з румунською мовою, найближчі моєму серцю. Особливе місце займають також успіхи з англійської. Стипендія від глави держави, для мене, це визнання багаторічної праці, постійних зусиль і любові до навчання.
— Як уже зазначалося, тебе нагородили, передусім, за успішні результати з рідної румунської мови. Що ж для тебе означає рідна мова?
— Моя рідна румунська мова — це коріння, ідентичність і зв’язок із моїми предками. Це мова, якою я думаю, відчуваю й мрію.
— У нинішньому навчальному році ти продовжуєш свій олімпійський шлях. Як проходять цьогорічні олімпіади, на якому вони наразі етапі, якими здобутками можеш похвалитися?
— Дійсно, моя олімпійська історія продовжується з новими емоціями й бажанням перевершити себе. Цього року сподіваюся підкорити нові вершини на національному рівні вже з двох предметів: румунської мови та географії.
— Тобі вдається, зі завзятою регулярністю, проявити себе в різних навчальних дисциплінах. У чому криється секрет успіху, бути настільки успішною у різних напрямках?
— Я хочу вчитися, хочу знати, хочу досягати. Терпіння й любов до знань — ключ до успіху, а важливу роль відіграють учителі, які мене наставляють.
— І все ж таки, який твій улюблений шкільний предмет?
— Моїм улюбленим предметом залишається той, що дозволяє мені мислити вільно й творити — румунська мова!
«Нехай буде мир, щоб мрії кожної дитини могли розправити крила»
— Розкажи трохи і про ліцей, в якому ти навчаєшся, про вчителів і однокласників, які тебе оточують. Напевне, вони всі займають особливе місце у твоєму житті, як, власне, і твої батьки.
— Мені пощастило здобувати освіту у Волоківському ліцеї, який є не лише місцем навчання, а й простором, що сформував мене як особистість. Поруч — талановиті вчителі та директор закладу Марін Гуралюк, який своїм професіоналізмом завжди заохочував мене вірити у власні сили й не здаватися перед труднощами.
Особливу подяку хочу висловити вчительці румунської мови Ауріці Семенюк за терпіння, довіру та підтримку протягом багатьох років. Саме вона запалила в моїй душі світло знань, перетворивши кожен урок на зустріч із красою румунської мови.
Батьки й дідусі з бабусями були, і залишаються, найпотужнішою тихою підтримкою за кожним моїм успішним кроком, з нетерпінням чекаючи кожного мого досягнення.
— Що очікує на тебе після закінчення ліцею? До якої майбутньої професії схиляється твоє серце? Що підказує розум?
— Я хочу продовжити шлях на факультеті міжнародних відносин, маючи велику пристрасть до вивчення мов і бажання плекати свою рідну мову.
— А які ще маєш захоплення, окрім навчання?
— Окрім навчання, я беру участь у діяльності Молодіжної ради Волоківської громади, а також обласної.
— На завершення, поділися, якщо це не таємниця, про що мріє молода дівчина в таку прекрасну пору свого життя?
— Я бажаю, щоб у моїй прекрасній країні, Україні, настав мир, щоб мрії кожної дитини могли розправити крила й стати реальністю!
Віктор МЕЛЬНИК
«Новий день» – https://monitorbuk.com/uk/
