Серед вільних і широких степів поблизу Гуляйполя, що на Запоріжжі, проходило її дитинство та юність. На повні груди вбирала подих свіжозораної землі, відтак колосся стиглих пшениць і жита. Словом, звичайна сільська дівчина пізнавала світ і в красі навколишньої природи, а заодно руки змалку призвичаїлись до праці. І хтозна, може так би і протікало життя, та після закінчення школи у Аліни стався крутий поворот долі. Дівчина самотужки подалась до міста і на подив собі і батькам вступила у коледж, де готували майстрів перукарської справи. Отож, трудові будні потекли у зовсім іншому й новому руслу. Принагідно, Аліна зустріла і вийшла заміж за бравого хлопця, який був родом із села Кам’янка, що на Буковині, а нині –прапорщика ЗСУ.
… Свою розповідь Аліна Вікторівна Грижук вела легко й невимушено, водночас, наче гортаючи сторінки цікавої книжки.
– Все складалося, наче б то вдало й спокійно, – каже моя співрозмовниця, – аж поки у нашу долю не увірвалась страшна війна, котру принесли росіяни. Два тижні ми з рідними під час постійних обстрілів просиділи у підвалі власного будинку. Аби не втратити остаточно здоров’я і вирішили з сином виїхати подалі від цього пекла. Ось так і опинились у Глибоці. Орендували квартиру, син пішов навчатись у селищну гімназію, а я влаштувалась на роботу у приватну перукарню, що межує з парком.
Власне, за півтора року у Глибоці Аліна Вікторівна підтвердила реноме професійної майстрині. Серед її клієнтів – жінки й чоловіки. Звісно, у глибоцьких панянок більш вимогливі потреби у фарбуванні і стрижці волосся, укладанні зачісок. Та у неабиякому вмінні почути, збагнути їх вимоги Аліна Вікторівна знайшла чималу кількість постійних клієнтів, які, зокрема, попередньо домовляються про час приходу до майстрині. До речі, одна з таких клієнток і підказала та порадила розповісти про пані Аліну, що й намагався зробити на шпальтах «Нового дня».
Василь ГЕЙНІШ
«Новий день» – https://monitorbuk.com/uk/
