За вікном була дивовижна пора вже глибокої осені: із дерев, мов густий снігопад, злітало пожовтіле листя, а легенький вітерець підхоплював його і змушував кружляти у прощальному танку… У душу закрадався сум і передчуття радісної миті від того, що наставала нагода ще однієї зустрічі у Кам’янці з давнім і хорошим знайомим – заслуженим учителем України, відомим істориком буковинського краю Іваном Денисовичем Звоздецьким. І ця зустріч з ним знову підтверджувала як багато цікавого, водночас ще не почутого, можна почерпнути у спілкуванні з неординарною людиною.
Втім, дозволю собі лише навести основні штрихи з долі Івана Денисовича. А вони повідають про те, що загалом з понад півстолітнього трудового стажу — сорок шість присвячені педагогічній справі на теренах Глибоччини, інших районів Чернівецької області. Більше аніж чотири тисячі учнів, вихованих вчителем, 66 – обрали фах істориків після закінчення школи.
Щодо прекрасної сім’ї з вірною дружиною Феліцією, то вона нараховує чотири сини, вісім онуків та три правнуки. До речі, з початком жорстокої війни проти України російським агресором, сини Тарас та Іван без тіні вагань відправились у зону бойових дій. А ще той же Тарас є доцентом Чернівецького національного університету, з таким же званням працює у ньому невістка Оксана.
Словом, прізвище Звоздецьких вимовляється у Кам’янці із щирою повагою та шаною.
На завершення цієї розповіді додам той факт, що 10 листопада Івану Денисовичу виповнюється 80 років від дня народження. Міцного здоров’я та щастя Вам, шановний ювіляре, на многії прийдешні літа!
Василь ГЕЙНІШ
«Новий день» – https://monitorbuk.com/uk/
