У дитинстві він вдало поєднував навчання одразу у двох школах: середній та музичній. Поряд з підручниками із алгебри, фізики, мови і літератури вдома на столі лежав зошит із нотами. Хоч гру на доволі непростому духовому інструменті – тромбоні, зазвичай, освоював, як кажуть, на слух. Словом, подальший шлях у Чернівецьке культосвітнє училище у Степана Лазоренка був не випадковим, як і робота опісля у будинку культури рідної Кам’янки…
— Втім, — розповідає Степан Іванович, — ще була служба в армії, деякий час заняття підприємницькою діяльністю, кілька моментів інших у трудовій біографії. А нині, як бачите, працюю на посаді начальника відділу №4 управління праці, соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації.
Для підсилення практичної діяльності, зі слів мого співрозмовника, закінчив Тернопільську фінансову академію. Не важко зрозуміти, шо основна увагу функціональних обов’язків – робота з людьми, вирішення їхніх проблем. При чому, серед категорії відвідувачів і люди з інвалідністю, які найперше потребують уваги та допомоги.
— І відправити цих осіб, — продовжує Степан Іванович, — ні з чим, позбавити їх надії — вважаю взяти гріх на свою душу. Тож прагну якомога уважніше віднестись до вирішення їхніх проблем.
У ході нашого спілкування з вуст співрозмовника прозвучала доволі таки повчальна фраза: «Щасливий той, хто має роботу, знаходить себе у ній!».
Власне, сам Степан Лазоренко вважає, що в особистому житті він теж може говорити про щасливу долю. Разом з дружиною виростили і виховали трьох гарних дітей – двох дочок і сина. А тепер до них додались і четверо улюблених онуків. Вся дружна сім’я першою щиро привітала батька та дідуся із ювілеєм – шістдесятиріччям від дня народження. Звісно, не обійшлось без таких щирих привітань і побажань від численних друзів та близьких знайомих, колег. Із води та роси Вам, шановний ювіляре!
Василь ГЕЙНІШ
«Новий день» – https://monitorbuk.com/uk/
