«Для мене фотографія не просто професія — це щось більше, це мій спосіб
самовираження», — розповідає фотографиня Маріана Команюк у матеріалі
для «Нового дня»
Як «зачепити» душу людини? Вельми важко, але й досить легко водночас.
Скажімо, однією лишень світлиною, яка може викликати море позитивних
емоцій. Першу фотографію створив у 1826 році француз, і відтоді, ось уже
майже 200 років, світлини є невід’ємним атрибутом у житті кожного із нас.
Існує навіть Всесвітній день фотографії, який відзначається 19 серпня. І ця
дата є хорошою нагодою для здійснення бодай короткого екскурсу у світ
фотографії, щоб дізнатися більше про прекрасне мистецтво фотографування.
А нашим провідником стала талановита фотографиня Маріана Команюк,
героїня сьогоднішньої нашої розповіді.
Бачити красу у всьому
Кожна фотографія має свою історію, за якою «притаївся» відмінний
професіонал, котрий знає що й як зробити, аби принести людям радість.
Маріана Команюк займається цими речами вправно вже деякий час.
— Я — фотограф, але, передусім — мати двох дівчаток і дружина. Народилась у
Карапчіві, але вже майже десять років мешкаю в Глибоці. Закінчила Ліцей імені
Міхая Емінеску в рідному селі, а вищу освіту здобула в Чернівецькому
педагогічному коледжі, ставши таким чином вчителькою початкових класів, —
коротко розказує про себе на початку нашої розмови Маріана.
Щодо любові до фотографії, вона каже, що захопилася нею дещо пізніше і з
цим, насправді, пов’язана цікава історія.
— Я звикла бачити красу у всьому з дитинства. А дитинство моє пройшло у
великій мірі на сцені, співаючи і танцюючи. Любила, також, малювати.
Фотографуванням захопилася згодом, коли зустріла свого чоловіка. Часто
кажемо жартома, що саме завдяки фотографії відбулась наша перша зустріч!
«Фотографія» обʼєднала нас. Цікава та неповторна, з різноманітними емоціями
історія… Мій майбутній чоловік працював у фотоательє в Глибоці. Саме тому я
почала цікавитись мистецтвом фотографії спочатку як хобі, потім це переросло
в професію, — згадує Маріана Команюк про свої перші кроки у світі
фотографії.
Згодом Маріана з чоловіком Миколою придбали свій перший власний
професійний фотоапарат і фотографування стало сімейною справою. Працює
подружжя у цій галузі майже п’ять років, позиціунуючи себе, як фотограф та
відеограф сімейних свят.
— Нас охоплює велика радість, коли відчуваємо себе частинкою чиєїсь родини.
Як приємно бути свідком вінчання молодят, відчувати їхні почуття кохання… А
потім весілля — найголовніша подія в житті кожного подружжя. Згодом
хрестини первістка. Сім’я зростає, і ми разом із нею, — зазначає Маріана.
Гарна світлина вартує тисячі слів
Як і будь-яка сфера діяльності, фотографування має свої тонкощі та секрети.
Перш за все, фотографія — це емоція, а фотографування є, безсумнівно,
мистецтвом, яке вимагає «влучного ока», особливо на найдрібніші деталі, бо від
цього залежить, у значній мірі, майстерність фотографа.
— Фотографування — це не просто натискання на кнопку, і все! Фотографія —
це мить життя. Дивлячись на неї відчуваєш, можливо підсвідомо, що була мить
«до того» і буде мить «після того». Фотографія здатна пробудити в уяві людини
почуття і відчуття. І в цьому сенсі вона вирізняється серед інших мистецтв, —
вважає Маріана Команюк.
За її ж словами, не достатньо мати професійний фотоапарат. Робота зі світлом,
кольорами, компонування кадру є також суттєвими елементами для того, щоб у
кінцевому підсумку створити щось красиве.
— По-перше, для досягнення хорошого результату між фотографом і тим, кого
він знімає, має виникнути дружність, чи, принаймні, симпатія. Головним є щоб
той, кого знімаєш, почував себе вільно. Тоді емоції щирі. І переконуюсь в тому,
що пари психології та педагогіки, які я відвідувала у коледжі, дають позитивні
результати, — ділиться Маріана із власного фотографічного досвіду.
Але й технічне оснащення відіграє значну роль в роботі фотографа.
— Починаючи від фотоапарата, об’єктивів фіксованих та zoom, і закінчуючи
комп’ютером з яким працюєш — все важливо. Ось, нещодавно нам вдалося
оновити техніку і сміялись, що за ці гроші могли б купити шикарний
автомобіль. Але для мене фотографія не просто професія — це щось більше, це
мій спосіб самовираження, — зізнається М. Команюк.
Про перший досвід в якості фотографа, «незабутні» випадки та професійні
мрії
Сам процес фотографування вимагає часу і включає кілька етапів. Від першого
натискання на кнопку до отримання якісної світлини потребується певний час і
певні зусилля.
— Треба відібрати вдалі знімки, потім попрацювати з кольорами, обробити й
ретушувати при потребі. Інколи це недоспані ночі, — розповідає Маріана.
До того ж, будь-то спека, дощ чи снігопад, фотограф мусить зробити свою
справу хоч-би що і хоч-би як.
— Були й у нашій практиці кілька «незабутніх» випадків. Пригадую весілля в
лютому. Колесо машини спустило, вітер, мороз 20 градусів (якщо не цілих 30).
З трудом розмикала пальці з фотоапарата. Сніг ішов як у казці. Умови були
екстремальними, але кадри вийшли відмінні. Довго згадували той день, — каже
Маріана Команюк.
Протягом років вона провела безліч фотосесій, про яких згадує з любов’ю. Але
особливе місце займає її перший досвід в якості фотографа.
— Перша моя фотосесія відбулася в студії напередодні Нового Року. То була
чудова сім’я. Мене охоплювали хвилі різних почуттів. Теоретично, нібито,
готова до роботи, знаю як діяти, що казати, але за мить забула все. Звичайно, це
тривало недовго і все пройшло добре. Правду кажучи, я завжди хвилююся
перед кожною подією чи фотосесією. Щоразу усвідомлюю, яка це велика
відповідальність, — зізнається Маріана.
Цьогоріч, за словами фотографині, здійснились деякі її мрії, зокрема
фотографувати за кордоном. Так, вона мала змогу попрацювати в Берліні та
Мілані. Мріє побачити в своєму обʼєктиві Париж з його всесвітньо відомою
Ейфелевою вежею. Отож, побажаймо їй успіху і багато гарних знімків. Бог на
поміч!
Георгій СЕМЕНЮК,
«Новий день».
