3 грудня 1981 року в тихому буковинському селі Черепківці народився хлопчик, якому судилося стати захисником рідної землі — Денис Іванович Довгань. У стінах Черепковецької загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів він ріс допитливим, відповідальним, справедливим. Уже тоді в його серці жила любов до порядку й честі.
Згодом Денис продовжив навчання у Чернівецькому державному комерційному технікумі. Після строкової військової служби він зробив усвідомлений вибір — присвятити життя захисту Державного кордону. Проходив службу на кордоні з Молдовою, Румунією. Так розпочалася його багаторічна служба у прикордонних військах, яку він ніколи не сприймав як просто роботу. Це було його покликання. Попри те, що Молдова і Румунія — не ворожі держави, прикордонники уважно слідкують за нестабільністю у Придністров’ї, за диверсійними ризиками та будь-якими підозрілими переміщеннями біля лінії кордону. Ці ділянки кордону залишаються привабливими для порушників: спроби незаконного перетину, контрабанда тютюну, спирту, інколи — наркотичних речовин. Прикордонники постійно відстежують маршрути і змінні схеми порушників.
14 липня 2007 року у його житті з’явилося велике родинне щастя — він узяв шлюб зі Світланою. Це був союз двох сердець, наповнених теплом і взаємною підтримкою. А у 2008 році в сім’ї народилась донька — Вікторія Денисівна, його найбільша гордість, його світло і радість. Для неї він був найкращим татом — ніжним, турботливим, уважним.
У вільні хвилини Денис знаходив спокій біля води. Риболовля була для нього не просто захопленням — це був час тиші, роздумів і відновлення сил. Як згадує дружина Світлана, саме на березі річки, з вудкою в руках, він по-справжньому відпочивав душею — далеко від тривог, але завжди з думками про родину.
У 2014 році, коли війна прийшла на українську землю, Денис без вагань став на її захист. Він брав участь в антитерористичній операції на Сході України, виконуючи бойові завдання з честю та сумлінням. Після ротації повернувся до служби у рідній Чернівецькій області — туди, де чекали його найрідніші.
Та мирне життя тривало недовго.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Денис знову вирушив на Схід. Він воював у складі Донецького прикордонного загону, боронячи Україну на найгарячіших напрямках — зокрема у пекельному Бахмуті, де небо здригалося від вибухів, а земля — від болю.
На початку квітня 2023 року, під час відбиття ворожого наступу, у запеклому стрілецькому бою в місті Бахмут, штаб-сержант першого прикордонного загону Східного регіонального управління Денис Довгань героїчно загинув. Йому було лише 41 рік…
Побратими згадують його як надзвичайно відповідального воїна, надійного товариша, людину честі. За роки служби він отримав численні грамоти, відзнаки та нагороди. А за виявлені мужність, стійкість і самопожертву був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Підстава: « … за особисті мужність і героїзм, виявлені при рятуванні людей, матеріальних цінностей під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, у боротьбі зі злочинністю, а також в інших випадках при виконанні військового, службового, громадянського обов’язку в умовах, пов’язаних з ризиком для життя».
У нього залишились дружина Світлана та донька Вікторія — його любов, його гордість, його незгасима частинка у цьому світі.
Денис Довгань не просто служив — він жив Україною.
Він не шукав слави — він виконав свій обов’язок.
Він не зник — він став частиною нашої пам’яті, нашої свободи.
Герої не вмирають. Вони живуть у серцях.
Згадала Наталія Балан з дружиною Світланою Довгань (спеціально для «Новий день» – https://monitorbuk.com/uk/)
