Молода глибочанка Аліса Лупуляк готується стати офіцером поліції й обіцяє чесно нести свою службу
В роки мого дитинства, яке припало на початок 2000-х, на екранах ТБ з успіхом йшла американська стрічка «Поліцейська академія». Глядачі охоче спостерігали за пригодами майбутніх «копів», а дехто, впевнений, задумувався про власну кар’єру у правоохоронній сфері під впливом цього захопливого серіалу. Звичайно, часи вже інші, між Україною і США є різниця, та й життя, безсумнівно, не фільм — тут набагато все серйозніше і менш веселіше. Однак, про те, як зараз здобувають професію поліціанти, гадаю, цікаво було б дізнатися. І ми знайшли того, хто може про це розповісти з перших уст.
Отож, знайомтеся — наша землячка, молода поліціянтка Аліса Лупуляк. Точніше буде сказати — майбутня співробітниця правоохоронних органів, бо нині глибочанка ще готується стати повноправним офіцером поліції, навчаючись на третьому курсі Харківського національного університету внутрішніх справ. І робить це дуже вправно, бо ж інакше, мабуть, її б не відзначили нещодавно, як одну з найкращих студенток Вінниччини, куди навчальний заклад Аліси був змушений перебазуватися після повномасштабного вторгнення. Поруч з цим, вона є командиркою вокального колективу, завзятою учасницею студентського самоврядування, волонтеркою.
Дізнавшись (чесно кажучи, випадково) про гарні досягнення нашої землячки, вирішили «запросити її до слова», адже переконані, що ця талановита дівчина, дійсно, має про що сказати, а її досвід може стати корисним й іншим молодим людям. Ми запропонували, а пані курсантка люб’язно погодилася поділитися своєю поліцейською історією, що нині набирає обертів. Що, зрештою, вийшло з цієї спроби — читайте в ексклюзивному інтерв’ю «Нового дня».
Кожен день бігала з татом, готуючись до вступу
— Алісо, перш за все, представтесь декількома словами, аби наші читачі знали, хто «стоїть» перед ними?
— Я — Аліса Лупуляк. Народилася в Глибоці, навчалася в місцевій гімназії всі 11 класів, а зараз здобуваю вищу освіту в Харківському національному університеті внутрішніх справ: Навчально-науковий інститут (факультет) — Кібер поліція, спеціальність — Облік та оподаткування. Нині перебуваю на третьому курсі.
— Все ж таки, чому наважилися пов’язати своє життя з поліцією? Щось конкретне цьому посприяло? Пригадуєте, коли вперше задумалися про поліцейську кар’єру? Як Ваші близькі сприйняли цей вибір? Це стало для них несподіванкою?
— Ще з восьмого класу знала, що буду в структурі Міністерства внутрішніх справ, але більше бачила себе в Державній службі з надзвичайних ситуацій, адже мій тато завжди показував мені хороший приклад, працюючи в Глибоці в пожежній частині. Однак, уже в одинадцятому класі подумала про ще один варіант «на всяк випадок» і подала документи в Харківський національний університет внутрішніх справ. З того часу я неймовірно рада, що все так склалося і я, зрештою, вступила до цього навчального закладу. Моїм батькам трішки важко, бо ж додому я приїжджаю дуже рідко, але вони мною пишаються.
— Складно було вступити до університету? Які випробовування необхідно було пройти? До речі, скільки триває навчання у Вашому випадку?
— Як і у всіх університетах МВС України, перш ніж вступити, абітурієнти збирають про себе всю необхідну інформацію для перевірки у місцевому управлінні поліції області. Після цього, потрібно пройти військово-лікарську комісію для того, щоб дізнатися, чи зможе абітурієнт фізично та морально навчатися в університеті. Опісля, кандидати їдуть на локацію університету, де здають фізо, а саме: біг 1 кілометр, 100 метрів на швидкість та комплексно силову вправу. Як раніше згадувала, батьки мене підтримували. Кожен день я бігала разом з татом, готуючись до вступу.
Щодо термінів навчання, за моєю спеціальністю воно триває чотири роки.
Підйом — о 6:00, відбій — о 22:00 і чіткий розпорядок дня
— Які Ваші нинішні враження від навчання? Не шкодуєте, що свого часу обрали навчальний заклад поліцейського профілю?
— Я неймовірно щаслива, що тут навчаюсь! Так, були свої труднощі, якісь суперечки, та з кожним роком, я переконуюсь, що обрала правильний університет і правильну спеціальність.
— Про навчання в «цивільних» ВНЗ ми, більш-менш, обізнані. Але, напевне, в інституції, яка відноситься до структури внутрішніх справ, це відбувається трохи по-іншому. З того, що можете розказати: як влаштоване навчання у вашому університеті? Яка різниця між «цивільним» і спеціалізованим поліцейським закладом вищої освіти?
— Звісно, різниця між «цивільними» закладами та закладами МВС досить велика. У нас дисципліна і порядок, ми живемо чітко за розпорядком дня і відставати від нього не можна. Постійне фізичне навантаження, волонтерські заходи, патрулювання, чергування на локаціях — курсанти постійно в «русі».
— Як, зазвичай, проходить день курсанта-поліціанта?
— На першому курсі було важко, тому що я ще не звикла і була не готова до такого. Ми прокидалися о 6:00, а о 6:05 вже стояли на стадіоні для ранішньої зарядки. Потім давався час на себе — щоб одягнутися, вмитися, прибрати в кімнаті… О 7-ій ранку — сніданок, а після цього — ранішнє шикування на плацу з старшими офіцерами. З 9:30 до 16:50 триваюить пари з перервою на обід. О 17:20 — вечеря і вечірній душ, згодом о 21:20 — вечірня перевірка наявності особового складу і о 22:00 — відбій.
На локації в місті Вінниця казарми немає, але був гуртожиток, де число людей, які проживають в одній кімнаті коливається від 8 до 16. У мене в кімнаті жило 8 дівчат: ні це було не страшно і не важко, нам було постійно весело, ми допомагали одна одній. Потім зʼявилася можливість розквартируватися і жити не на території університету.
— В якості курсантів вас уже залучають до якихось поліцейських заходів?
— На даний час курсантів можуть залучати до охорони громадського порядку, йдеться про патруль зі старшими офіцерами. Здебільшого, нас залучають тільки на свята для патрулювання біля храмів та церков.
«Коли курсант одягає форму, він стає відповідальним не тільки за себе, але й за оточуючих»
— Вже з самого початку свого навчання курсанти вдягають поліцейську форму, що, як на мене, є вельми відповідальним кроком, але водночас, у певній мірі, і дуже мотивуючим фактором. Що для Вас особисто означає носити поліцейський однострій?
— Поліцейська форма — це про відповідальність, про серйозність дій. Коли курсант одягає форму, він стає відповідальним не тільки за себе, але й за оточуючих. Не раз курсанти допомагали уникнути якесь правопорушення чи владнати конфлікт. Ми навчаємося тут, тому що розуміємо, курсанти — це майбутнє України.
— Як майбутній працівник правоохоронних органів, на Вашу думку, яким повинен бути сучасний поліціант? Яке його першочергове завдання?
— Сучасний поліцейський — це справедливий поліцейський, який немає наміру нести свою службу не чесно. Поліцейський повинен завжди памʼятати, хто він для країни, незважаючи на те чи в цей момент перебуває на чергуванні, або вдома. Поліція — не просто професія, це своєрідний стиль життя.
— Нині представниці прекрасної статі на рівні з чоловіками виконують свої професійні обов’язки у правоохоронній системі, тому, вже ніхто не здивується, побачивши жінок чи дівчат у поліцейській уніформі. Але, з власного досвіду, скажіть, усе ж таки, як «почуваються» дівчата у поліцейському амплуа? Чи є для них тут місце? Чи буває їм складно?
— Звичайно, буває й складно, адже, порівнюючи дівчат і хлопців, останні будуть більш фізично витривалі. Але це не заважає дівчатам навчатися тут, всі гідні здобувати освіту, тим більше в закладі МВС. Є різні спеціальності, де дівчата можуть упоратися навіть краще хлопців, тому це вже давно стало стереотипом.
— Ви вже остаточно вирішили, що після завершення навчання підете шляхом правоохоронця? Які думки у Вас виникають з цього приводу? Де Ви себе бачите у майбутньому? Яка Ваша найзаповітніша професійна мрія?
— Всі курсанти після закінчення університету відправляються до місця несення служби на три роки, адже Міністерство внутрішніх справ забезпечує здобувачів вищої освіти робочим місцем. Звісно, навіть після цих трьох років, я далі продовжу працювати в поліції, адже довго йшла до цього. Бачу себе в цій професії і в майбутньому — не нижче заступника начальника (посміхається — прим. авт.).
У когорті найуспішніших студентів Вінниччини
— Окрім навчання, що ще входить до кола Ваших інтересів?
— В університеті, окрім навчання, є безліч гуртків, творчих колективів. Ще з першого курсу я беру участь у художній самодіяльності, точніше — у вокальному колективі. Останній рік я — командир цього підрозділу. Для мене, репетиції — це відпочинок, це не формальні розмови з учасниками, розвантаження, всі члени колективу завжди відповідально ставляться до виступів.
У нашому навчальному закладі також функціонує хореографічний колектив, підрозділ барабанщиць. Це з більш творчих. Маємо і гуртки, що спрямовані на розвиток тактико-спеціальних підготовок, як наприклад ТСП «ЩИТ». Є різні спортивні секції: волейбол, баскетбол, футбол, самбо, тайський бокс.
Водночас, я — завідувач відділу соціально-гуманітарної роботи та національно-патріотичного виховання у курсантсько-студентському самоврядуванні. З цієї позиції активно займаюся волонтерською діяльністю, влаштовую заходи для покращення комунікації між курсантами та студентами нашого університету, також ми активно долучаємося до акцій на підтримку Збройних Сил України.
— Після повномасштабного вторгнення Ваш університет, наскільки я володію інформацією, базується у Вінниці. Розкажіть трохи про життя у цьому місті: чим воно приваблює?
— Вінниця — неймовірне місто: гарне, зі своєю історією, зручне для життя та навчання. Я постійно порівнюю Вінницю з Чернівцями, зважую «+» та «-». Це хороше місто, воно повʼязане з моїм курсантським життям, тому завжди буде асоціюватися саме з університетом.
— Нещодавно Вас відзначили, як одну з найуспішніших студенток Вінниччини, з чим ми, власне, Вас і щиро вітаємо! Про що конкретніше йде мова?
— Кожного року Вінницька обласна рада відзначає кращих студентів та курсантів за активну участь у житті свого університету, чи успішне навчання. Мене нагородили цією почесною грамотою за вагомий внесок у розвиток молодіжної політики, активну участь у студентському самоврядуванні, волонтерському русі, громадянській діяльності.
— Наостанок передаємо вітання з Буковини! Радіємо Вашим здобуткам, бажаємо успішно завершити навчання і досягти у майбутньому того, про що мрієте!
— І вам дякую за цікавий діалог і побажання!
Віктор МЕЛЬНИК
«Новий день» – https://monitorbuk.com/uk/
