… Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, а ще вишиті рушники – все це наша пам’ять, наша історія, наші символи. Вишиваний рушник і вишита сорочка вже давно стали українськими народними символами – оберегами краси, здоров’я, щасливої долі, родової пам’яті, святості та любові. Українська вишивка – це «молитва без слів», а сама вишиванка – це є оберіг людини.
У чарівному і благодатному краї, мальовничому селі Червона Діброва, проживає талановита майстриня. Коли заходиш до господи Глікерії Баловсяк, то наче потрапляєш у музей вишиванок та домотканих килимів. А прищепила цю любов до краси її матуся, яка змалку розвивала талант і працьовитість своєї донечки, сприяла формуванню у дівчинки терпіння, наполегливості, відчуття краси. Батьки працювали в колгоспі, у сім’ї виховувалось семеро дітей (двоє, на жаль, померли).
Нині вишиті рушники, серветки, ясики, картини, ткані килими прикрашають оселю жінки. Все це зроблено власними руками з любов’ю і добром, тому в домі панують затишок, хороша і благодатна аура. З молитвою, гарним настроєм і натхненням щоразу майстриня береться до улюбленої справи. Жодна робота не схожа одна на одну. Скільки праці, вміння й часу вкладено у все це!
Варто додати, що унікальні витвори умілих рук Глікерії Миколаївни неодноразово виставлялись на різноманітних виставках у Глибоці і Чернівцях та знаходили захоплені відгуки глядачів.
Наталія ГОРЛО,
бібліотекар, с. Червона Діброва
«Новий день» – https://monitorbuk.com/uk/
