На столі її робочого кабінету стоїть основне знаряддя праці – швейна машинка, а поряд різнокольорові клаптики матерії. У підсумку за кілька годин з-під здібних, радше талановитих рук, народжуються прекрасні витвори – костюми (українські, молдовські, румунські…), в яких учасники художньої самодіяльності, зокрема, танцюристи «Ізворашу» зі сцени полонять погляди глядачів Глибоцького будинку творчості та дозвілля.
… Уже й не пригадати тойдень, коли Марія Іванівна Кройтор відчула потяг до своєї майбутньої професії. Однак, після школи закінчила у Чернівцях курси крою та шиття. Відтоді і до сьогодні незмінно працює костюмером. Власне, тільки за приблизними підрахунками спадок майстрині – це понад п’ятсот зразків вбрання танцюристів. Звісно, у ньому вони виходили на сцену не тільки у Глибоці, але й під час концертів в обласному центрі, Києві, містах і селах Буковини, та й за кордоном України.
— Ви ні разу не засумнівались у виборі професії, якою займаєтесь наскільки мені відомо майже півстоліття?, — запитую свою співрозмовницю.
— Та ні, про це й мови не може бути, — твердо почув у відповідь.
Подякувавши за цікаву й невимушену розмову, ще раз оглянув ті костюми, що бережливо зберігаються під наглядом Марії Іванівни і, безсумнівно, могли б стати дивовижними експонатами своєрідного музею. Гадаю, його відвідувачі, як і я, низько б поклонилися майстрині за її Богом даний талант.
Василь ГЕЙНІШ
«Новий день» – https://monitorbuk.com/uk/
