З нагоди Міжнародного дня музики, яким «відкривається» календар жовтня, «Новий день» знайомить вас з викладачкою Кам’янської мистецької школи Наталею Гандюк
Музична пригода героїні сьогоднішньої нашої розповіді йшла у прогресивній ноті. Учениця музичної школи по класу фортепіано у рідній Глибоці, студентка Чернівецького училища мистецтв імені Сидіра Воробкевича за спеціальністю «Хорове диригування», а згодом і Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (спеціальність «Музичне мистецтво»), й останні шістнадцять років — викладачка теоретичних дисциплін у Кам’янській мистецькій школі. Все це стосується музичної біографії Наталі Гандюк, яка, до того ж, успішно виступає у складі знаного на Глибоччині, і за його межами, дуеті «Melos».
«Співала у флакон від лаку, стрибаючи на дивані, наче на сцені»
Власне, музика була присутня у житті Наталі Гандюк ще з перших днів появи на цей світ, і навіть раніше. Будучи у животику в мами, тато співав їй пісень. А батько володів вельми гарним тенором і це, вочевидь, передалося дівчинці у спадок.
— Я з юних років закохалася в музику та дуже любила співати разом з татом. Коли батьків не було вдома, крадькома діставала мамину косметичку, малювала собі губи помадою, а олівцем «Ада» підмальовувала очі, на повну включала магнітофон або телевізор і співала у флакон від лаку, стрибаючи на дивані, наче на сцені, — згадує Наталя Гандюк.
Подальше її дитинство також пройшло в музичній атмосфері.
— Пам’ятаю, коли на радіостанції звучав симфонічний оркестр, я завжди ставала на стілець перед дзеркалом зі спагеті в одній руці і диригувала, так як бачила в телевізорі. Мені дуже подобалося таким чином розважатися. Це була моя маленька мрія, яка стала реальністю — через роки я все таки стала диригентом, — ділиться пані Наталя.
Словом, музика завжди і в усьому супроводжувала мою співрозмовницю. Навчаючись в музичній школі, вона брала участь у різних вокальних конкурсах та займала призові місця. А коли в центрі Глибоки проводили «Караоке», не могла й їх пропустити, співаючи і тут з превеликим задоволенням. Була також учасницею «Глибоцької зірочки».
— Ну що сказати, де була музика – там була й я!, — каже Н. Гандюк.
Із захопленням розповідає вона і про студентські роки:
— Вони були найцікавішими, особливо маючи таких чудових викладачів. Найбільше любила приходити на уроки світової музичної літератури, які проводила Людмила Георгіївна Каптар. Ця викладачка ще більше пов’язала мене з музикою — ходяча енциклопедія, завжди емоційна, енергійна, наполеглива, подача її уроків викликала в мене захоплення. Вона стала для мене прикладом справжнього профі.
«Відразу видно, коли дитина зацікавлена і хоче навчитися музиці»
І ось невдовзі самій Наталі Гандюк судилося спробувати себе у ролі музичного викладача. У 2009 році прийшла працювати в тодішній Кам’янській музичній (нинішній мистецькій) школі й «затрималася» тут дотепер, передаючи свої знання юним талантам і допомагаючи їм «розкритися». Нині Наталя Вікторівна викладає сольфеджіо, музичну літературу, фортепіано, хор та концертмейстерський клас.
— За 16 років роботи, можу сказати, що діти дуже змінюються характером, поведінкою, вподобаннями. У кожного свої музичні смаки, тож до кожного потрібно знайти підхід, а це не так-то й легко. Вчитель — це друг, наставник, порадник, педагог, який не тільки дає знання, але й розкриває музичне мислення, творчість, адаптивність та емоційні компетенції учнів. Я ж, у свою чергу, виховую в собі терпіння, тому, що дуже емоційна. Стараюся мотивувати учнів до навчання, бути їм не лише педагогом, а я надійним другом, помічником. Робота вчителя – це велика праця, тут потрібно мати сталеві нерви та неабиякий характер, розвиватися та знаходити щось нове і цікаве, — зазначає героїня нашої розповіді.
Одним учням, за її словами, вдається щось легше, іншим — важче, а педагоги шукають найефективніший спосіб, аби знайти «ключик» до кожного і зробити матеріал якомога доступнішим.
— Для виявлення таланту дитини, не потрібно багато часу. Відразу видно, коли дитина зацікавлена і хоче навчитися музиці, а є й такі коли «мене мама заставляє». Тут, звісно, відіграє велику роль бажання дитини, є бажання – є результат. Для розкриття таланту потрібен час і багато роботи вчителя, учня, а також батьків. Але ж, ми всі розуміємо, що не всі можуть вирости великими музикантами, співаками, композиторами чи артистами, — зауважує пані Наталя.
Успіхи учнів радують викладачку
Заняття у Кам’янській мистецькій школі проводяться в зручний для учнів час після шкільних уроків. Одні предмети — ті, що стосуються спеціальності, проводяться два рази на тиждень, а сольфеджіо, музична література, хор — один раз. Дітей варто записувати завчасно — можна приходити з середини серпня, але набір триває до вересня включно.
— Учнів можна записувати в школу з 2-3 класу. Тоді дитині легше адаптуватися, тому, що вона вже вміє писати, читати і завдяки цьому матеріал буде засвоюватися краще. В школі проводиться прослуховування учнів, ми перевіряємо слух, ритм, пам’ять, голос, які є задатки до музики, уподобання, потім рішенням комісії визначаємо, чи приймаємо в школу, або ні. Звісно, до нас приходять, щоб навчатись, не обов’язково все вміти і знати, чи мати якусь базову підготовку, тому, навіть діти, які на вступі показали себе не на вищому рівні, в процесі навчання показують високі результати, — каже Наталя Гандюк.
А здобутки в її підопічних з найкращих. Останнім часом вони брали участь у багатьох онлайн-конкурсах, серед яких: «Корольовий драйв», «Energy of art», «Теорія натхнення», «Зоряне майбутнє», «Spring talents», «Стихія мистецтв»… У цих випадках колекція нагород вихованців Н. Гандюк поповнилася призовими місцями «золотого» та «срібного» гатунків, що не може не радувати наставницю.
— Минулого року я готувала двох учнів до конкурсу з музичної літератури «Пізнай свій рідний край», що проводився вперше, маючи на меті виявити талановитих учнів та розвинути їхній творчий потенціал. Конкретніше, потрібно було написати доповідь та зняти відео-презентацію на обрану тему. Ми вибрали гордість нашого села: народно-аматорський фольклорний ансамбль «Кам’янчанка» та не менш цікаве тріо під квітучою назвою «Любисток», керівником якого є директор Кам’янської мистецької школи Іван Пукай. Конкурс виявився дуже цікавим, учні зі задоволенням брали інтерв’ю у своїх односельчан, змонтували дуже гарні відео і, зрештою, їхня праця удостоїлася двох призових місць, — тішиться пані Наталя.
Інших навчає, але й сама яскраво виступає
Музичне наставництво Наталя Гандюк успішно поєднує з діяльністю у складі дуету «Melos», де ділить сцену з Галиною Семенюк-Сисолєтіною.
— Музика мене об’єднала з авторкою і виконавицею, викладачкою Глибоцького центру туризму і краєзнавства, методистом і просто хорошою та цікавою людиною, моєю подругою, з якою об’їхала чимало куточків України — Галиною Семенюк-Сисолєтіною. Ми знайомі давно — ще з моїх шкільних років, коли здійснила свій перший похід. Тоді захопилася її грою на гітарі, ніжним голосом, спокоєм, який вона випромінювала. У 2016 році ми знову зустрілися і Галина Іванівна запропонувала мені бути музичним редактором її збірки, яку вона хотіла видати. Таким чином, здобула новий досвід, нові враження. Записуючи її пісні в нотах, вони проникли і в мою душу, кожну з них пам’ятаю, кілька з них хор Кам’янської мистецької школи виконував на звітному концерті. На презентації збірки «Торкнутись піснею душі» я мала честь виконати композицію «Серце мами», яку Галина Семенюк-Сисолєтіна присвятила своїй матусі. На тому творчому вечорі ми заспівали цю пісню в дуеті і з того дня зародився наш дует «Melos». Нашою візитівкою вважаємо пісню, автором слів якої є батько моєї колеги Іван Семенюк (до речі, колишній редактор «Нового дня» – прим. авт.) під музику Георгія Руснака — «За волю і славу», — розповідає пані Наталя про творчий шлях «Melos»-у.
Знаковою для дуету є також пісня «Моя Глибока» (слова і музика Г. Семенюк-Сисолєтіною), прем’єра якої відбулася на Дні селища минулими роками. Музикантки заспівали її, граючи на двох гітарах, а грі на гітарі Наталю навчила, звісно ж, Галина. З цими та іншими композиціями, які є в репертуарі «Melos»-у, глибочанки об’їздили ледь не всю Буковину, а також показали себе на багатьох фестивалях і конкурсах у різних областях України, зокрема в місті Добропілля, що на Донеччині, де взяли участь у фестивалі «Роде наш красний», а також виступили для наших захисників і захисниць.
Незмінний друг фортепіано та інші музичні симпатії Наталі Гандюк
Напевне, ця розповідь була б неповною, якби ми не запитали Наталю Гандюк про її музичні вподобання.
— Мій незмінний друг, — зізнається викладачка Кам’янської мистецької школи, — фортепіано. Гітарою володію аматорськи. На чому було важче навчитися? Скажу так: чим більше займаєшся, тим кращий результат. Пальці стають на своє місце, очі вже не слідкують за тим куди рухатися, все переходить у відчуття, все відбувається більш впевнено. Кожен інструмент по-своєму цікавий та унікальний. Складність опанування музичного інструменту залежить від багатьох факторів, таких як особисті здібності та час, який ви готові приділяти навчанню, ну і звичайно від викладача, який дасть вам знання. Деякі інструменти вимагають фізичних зусиль, теоретичних знань, хорошого слуху, інші — простіші для початківців, але складніші у виконавській майстерності.
Щодо улюблених виконавців, композитори й стилів вона додає:
— Музика мені подобається різна, дивлячись на настрій, що мене огортає. Класичної музики вистачає на роботі, тож слухаю джаз – для задоволення, рок – щоб виплеснути емоції, ансамбль «Чинар ес» (квартет імені Комітаса), чуттєве виконання дудука — для розслаблення, кардяски, румунські пісні – щоб потанцювати, звільнитися від буденності.
Георгій СЕМЕНЮК,
спеціально для «Нового дня» – https://monitorbuk.com/uk/
