День 1 квітня приніс багато горя на Буковину. Подія, яка сталась 84 роки тому, назавжди залишила гіркий слід в історії нашого краю і досі змушує жахатись від того, які страшні речі відбулись тоді в урочищі Варниця, неподалік села Біла Криниця.
Авторами цих нелюдських тортур стали радянські війська, які без жодного докору сумління розстріляли мирних людей. З хоругвами та іконами в руках мешканці сіл Сіретської долини — Сучевен, Купки, Карапчіва, Йорданешт тощо, збирались перетнути кордон, прямуючи до Румунії, але кулі нквдістів зупинили їх. Назавжди… І чоловіків, і жінок, і дітей…
Тисячі чистих душ спочивають вічним сном у цих багатостраждальних місцях, які, насправді, вражають своєю природною вродою, але яким судилось стати чорною сторінкою буковинського буття. Тієї весни Буковина була свідком нечуваної трагедії, яка продовжує боліти донині, та страшних мук, в яких помирали прості, ні в чому не винні люди.
Однак, у наші дні урочище Варниця є місцем пам’яті — пам’яті та спогадів про тих, з якими так жорстко розправились радянські кати. Їх ми не маємо права забувати. Їх добре ім’я повинно бути на вустах і нинішнього покоління, і майбутніх.
Чергове 1 квітня — 84-те після страшних подій 1941 року — зібрало біля меморіалу розстріляних буковинців (у більшості своїй етнічних румунів) небайдужих жителів Чернівецької області, серед яких родичі невинно убієнних, представники влади, духовенства, товариств, асоціацій, а також гості з Румунії. Про облаштування території, за гарною традицією останніх літ, заздалегідь подбала Кам’янецька територіальна громада на чолі з Василем Загарюком, за що їм щира вдячність.
Присутні помолились за упокій душі жертв Білокриницької трагедії та поклали квіти до меморіалу. Своїми виступами поділились Генеральний консул Румунії в Україні Ірина-Лоредана Стенкулеску, начальник Чернівецької обласної військової адміністрації Руслан Запаранюк, перший заступник голови Чернівецької обласної ради Микола Гуйтор.
«Новий день» – https://monitorbuk.com/uk/
