«Село на нашій Україні – неначе писанка село…». У цих словах Тараса Шевченка міститься згадка про наш давній і прекрасний звичай – виготовляти писанки. Вони і фарбовані яйця (крашанки) існують у багатьох країнах світу, з ними пов’язано безліч легенд, переказів, традицій та обрядів, які виникли ще в язичницьку добу, видозмінювались, а з прийняттям християнства – набули нової якості – пов’язаної з дійством освячення паски під час світлого християнського свята – Великодня. Їх малюнки, теплі кольори нагадують наші весільні рушники, уставки сорочок в переплетенні жовтих, зелених, червоних відтінків – це все грає, сміється, звучить.
… У селі Червона Діброва є славна писанкарка – Наталія Костеняк. У молодших класах навчалася в Червонодібровській дев’ятирічній школі. Далі перейшла жити з мамою в село Михайлівка і там продовжила навчання. А відтак вийшла заміж в Червоній Діброві і виховують разом з чоловіком двох синів. Працює технічним працівником у школі. Від бабусі Єлизавети Олександрівни Вакарюк, знаної писанкарки села Михайлівка, Наталія й навчилася цього мистецтва. Отож, стала справжньою майстринею.
Наталя ГОРЛО,
провідний бібліотекар села Червона Діброва
для «Нового дня» – https://monitorbuk.com/uk/
