Коли війна стала частиною щоденного життя, підтримка дитячої психіки — вже не вибір, а обов’язок. Постійні тривоги, обстріли, переїзди, втрата близьких, стреси батьків — усе це залишає глибокий слід у свідомості школярів. В умовах, коли вчитися доводиться під звуки сирен або в укриттях, питання психологічної підтримки набуває критичного значення. І саме тому сьогодні, як ніколи, актуальна тема: психолог у кожній школі — не розкіш, а необхідність.
На перший погляд здається, що діти швидко звикають до нових умов. Проте психологи попереджають: навіть якщо дитина виглядає спокійною, стрес накопичується всередині. Його наслідками можуть стати порушення сну, агресія або навпаки — замкнутість, тривожність, відсутність інтересу до навчання чи гри.
«Ми помічаємо, що діти почали боятись гучних звуків, втратили концентрацію, стали менш активними, — каже шкільна психологиня з села Тереблече Віоріка Пентелеївна Мельничук. — Багато хто не розповідає про свої страхи навіть батькам, а мовчки переживає всередині».
Шкільний психолог — це людина, якій дитина може довіритись. Він спостерігає за настроями в класі, проводить індивідуальні бесіди, організовує тренінги на зниження тривожності, вчить дітей працювати з емоціями. У багатьох школах зараз практикують групові заняття з емоційної підтримки; малювання або гру як спосіб розмови про страх; спільні активності з учнями-переселенцями для інтеграції; роботу з вчителями та батьками, щоб допомогти їм краще розуміти поведінку дитини.
У час, коли ми щодня говоримо про бронежилети, укриття та генератори, не менш важливо пам’ятати про вразливу психіку дитини. Адже навіть після перемоги саме ці діти будуватимуть нову країну. І від того, чи подбаємо ми про їхню душу — залежить, якою буде ця країна.
«Психолог у школі — це інвестиція у здорове майбутнє України”, — зазначила Віоріка Пентелеївна.
Євгенія КИРСТЮК,
студентка І курсу кафедри журналістики ЧНУ
(«Новий день» – https://monitorbuk.com/uk/)
