Переступаючи поріг Йорданештського ліцею, мимоволі хочеться зняти капелюха, вклонитись його господарям за наведені тут чистоту й порядок, зі смаком оформлене приміщення. А метою наших відвідин стало детальніше ознайомлення з розміщеним тут історико-етнографічним музеєм.
Підвалини зібрання експонатів заклав свого часу попередній директор освітянської установи Флоря Шапка (світла йому пам’ять). Продовжив цю справу великий ентузіаст музейної справи нинішній директор цього закладу Василь Іонець, він же керівник музею, який був офіційно відкритий 5 грудня 2019 року.
— У двох тематичних залах, — розповів Василь Георгійович, — зібрано і виставлено на показ понад 1000 експонатів, що відображають період від першої письмової згадки про село Йорданешти і до наших днів. Це, зокрема, предмети побуту – старі інструменти для обробки заліза, деревини, вовни та конопель, верстати для ткацтва килимів, а також предмети релігійного культу тощо.
За нашої присутності у музеї Василь Іонець провів показову екскурсію для учнів шостого класу, котрі з неприхованою цікавістю слухали директора, вдивлялись у виставлені експонати історичної та культурної спадщини.
Зазначимо і те, що в музеї відведено місце для розповіді про синів села, які брали участь у війні в Афганістані, інших бойових діях. Є тут пошматований Державний прапор України, який передали вояки села, котрі воюють за волю й незалежність у війні з російськими окупантами.
За період відкриття музею у ньому побували численні відвідувачі з Буковини, туристи з Бразилії, Португалії, Іспанії, Молдови. Були серед поважних гостей і посли та консули інших держав, у тому числі й сусідньої Румунії.
Спитали ми Василя Іонця, як ставиться до деяких висловлювань про те, що, мовляв, зараз важкі часи, навіщо говорити про музеї та їх відкриття.
— Ці висловлювання людей з низьким рівнем виховання, інтелекту, — твердо відповів наш співрозмовник, — вважаю, що ми розпочали музейну справу навіть з деяким запізненням, бо тепер знаходяться спритні ділки, котрі приїжджають до села і за безцінь скуповують старожитності, що ще збереглися, а відтак продають у рази за більші гроші на чорних ринках. Це вкрай ганебне явище.
… Покидали ми музей разом з учнями, які, безсумнівно, збагатилися знаннями про минувшину села. І як не згадати слова про те, що хто не знає свого минулого, у того не має майбутнього.
Василь ГЕЙНІШ
«Новий день» – https://monitorbuk.com/uk/
