Мабуть, немає на Глибоччині такої людини, яка хоч раз не відвідала «сьоме чудо» Буковини – село Білу Криницю. Зазвичай, до Білої Криниці усі їдуть чи ідуть через Старий Вовчинець. І як тільки подолано крутий вовчинецький горб, за хорошої погоди на горизонті виринають силуети синіх гір, що приковують увагу до себе. Майже ніхто не бачить дуже гарний ліс зліва від дороги, що тягнеться, розширюючись аж до кута Босна. Щоправда, старше покоління продовжує вперто називати його посадкою. Але таких все менше і менше… То ж цікаво, що це – ліс чи посадка?
Історію цієї околиці Старого Вовчинця дослідили та описали юні краєзнавці місцевого ліцею. Вони задають собі та оточуючим багато запитань, шукають на них відповіді, а потім усе записують, фіксують для історії рідного краю. На щастя, так сталося і з нашим лісом-посадкою. Ще з 2006 року ці «непосидючі» придивлялися до рівненьких рядочків дерев у лісі і збирали, збирали все, що можна було зібрати про цю місцину.
Виявилося, що у 70-х роках минулого століття лісом було вирішено засадити зсувний схил, який щороку «поглинав» все нові ділянки поля. Краєзнавцям не вдалося знайти фотографії цієї території до засаджування, але знайшли вигляд цієї місцевості на кадрах фільму «Гадюка», що знімався тут 1965 року кіностудією ім. О. Довженка. Діти опитували тих, хто був причетний до висаджування та «викохування» лісу.
Цікаво було слухати восени 2012 року Лівію Василівну Ліщук, Модеста Захаровича Кушніра, Домку Флорівну Сидоряк (Рокочу), Григорія Іларіоновича Іщенка. Ці люди неначе вернулися у ті часи, коли розповідали про ту важку працю. Про багатьох згадали, бо їх уже забрали небеса, але їх імена треба пам’ятати: вони причетні до того, що на околиці Старого Вовчинця шумить ліс, а не розвівається вітром пил з осипаних берегів. Хтось із них приймав рішення (голова колгоспу Григорій Іщенко, головний агроном Павло Селюков), хтось безпосередньо керував роботою (лісник Демнесій Буждуга, потім його змінив Георгій Топало), хтось керував роботами з вирощування лісу (Іван Паскарюк), а багато інших дали життя кожному саджанцю: викопали вручну лопатою ямку, висадили саджанець, акуратно загорнули, принесли по схилу відром воду з бочки, полили… Ні про які шланги, насоси тоді мова не ішла… І це на площі 72 гектари. Таку героїчну роботу виконували жінки: Кушнір Олена, Ліщук Лівія, Сидоряк (Рокоча) Домка, Марищак Олена, Сидоряк Іворіка, Кузик Оліяна… Ще пригадують білокриничанина Ягуба (на жаль, його прізвища ніхто уже не міг пригадати, але після повідомлень у соціальних мережах знайшлася людина, котра підказала у коментарях, що це був Лукін).
Пройшло 11 років з часу опису краєзнавцями епопеї висаджування лісу. Ці діти стали дорослими. Але пам’ятають свій ліс, що теж виріс. Дмитро Передерко, який був у пошуковій групі «Краянин» (а тепер воїн-захисник), самостійно «накинув» картосхему зміненого лісу, який став зрілим. На превеликий жаль, багато хвойних загинуло стоячи…
Юні дослідники перечитали багато літератури, щоб дізнатися причини всихання ялинової частини лісу. І знайшли: це сталося через зниження рівня грунтових вод, що відбулося внаслідок глобального потепління. На місці вирубаних сухих ялин підростають інші деревця. Ліс став різновіковим, різнопородним. Уже майже не видно рядочків. Але ліс тут буде завжди! І хоча його називають лісом, а не посадкою, треба пам’ятати, що він є результатом людської праці, треба знати імена цих людей.
Юні краєзнавці гордяться, що Старий Вовчинець має такий позитивний результат боротьби зі зсувом та покращення ландшафту. Вони вважають своїм обов’язком про це розповідати, писати. Це їх слід на Землі. Тому нещодавно представники уже молодшого покоління «Краянина» Олександра Передерко та Олександр Гавчук відвідали Лівію Василівну Ліщук, Модеста Захаровича Кушніра, щиро подякували їм за їх працю. Зустрічі були хвилюючими… Для правильного відображення у роботі своїх спостережень, висновків юні краєзнавці отримали цікаву, змістовну консультацію від професійного лісника Петра Івановича Остафійчука.
25 листопада 2023 року член гуртка Глибоцького ЦТКСЕУМ «Юні екскурсоводи-музеєзнавці» (керівник Лідія Гищук) Олександра Передерко відзвітувала про роботу пошукової групи на обласній конференції Всеукраїнської експедиції учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна» у секції «Географія рідного краю». Старововчинецькі краєзнавці здобули І місце та нагороджені за роботу «Був зсув… Є ліс. Що буде далі?» Грамотою Департаменту освіти і науки Чернівецької ОВА. Братимуть участь у заключному Всеукраїнському турі експедиції у Києві. А ще будуть описувати зміну свого лісу та нову 6-гектарну плантацію ліщини італійської селекції, яку створили і плекають працьовиті руки Івана Ілліча Передерка та його дітей. Але це вже нова історія…
Уявляєте, як років десь так через 70 теперішні юні краєзнавці стануть мудрими й поважними і на околиці 120-літнього лісу будуть розповідати своїм внукам і правнукам: «А ми пам’ятаємо тих людей, що садили цей ліс!».
Адріана ВІРНА,
«Новий день» – https://monitorbuk.com/uk/
